Війна… Скільки горя, страху, смертей несе вона… Як поведе себе людина на війні? Злякається або проявить героїзм? Чи зможе подолати найважчі обставини? Я думаю, запропонований Віктором Некрасовим текст саме про це.
Автор піднімає важливу, на мій погляд, проблему справжнього героїзму і ставить перед читачем питання. “У чому ж проявляється героїзм на війні?” Письменник приводить нас до висновку: людина, яка щиро любить свою країну, захищати її навіть у найважчих умовах.
У цьому, безперечно, є основна думка тексту.
Розмірковуючи на цю тему, Ст. Некрасов розповідає про роту солдатів, в якій разом з командиром було всього три людини. І цим звичайним солдатам вдавалося відбивати по кілька атак ворога в день! Причому ніхто з них не просив допомоги і називав це тільки “важкувато було”. Автор не сумнівається в тому, що справжній героїзм здатний подолати будь-які обставини. Важко не погодитися з думкою російського письменника, навіть найважчі випробування не можуть убити в людині справжню відданість.
Проблема, порушена Ст. Некрасовим, актуальна у всі часи… і тому не може залишити нас байдужими. До неї зверталися багато письменники і поети. Лев Миколайович Толстой показного мужності військової аристократії протиставляє справжній героїзм тієї частини офіцерства, яка разом з солдатами робила свою патріотичну справу на бастіонах Севастополя. Уособленням цього типу офіцерства є в оповіданні “Севастополь в травні” безіменний морський офіцер. Хоробрими людьми, вірними своєму обов’язку, є і брати Козельцовы в третьому севастопольському оповіданні. Таких офіцерів було чимало в Севастополі. Характерними їх рисами були скромність, простота, мужність, близький зв’язок з солдатом, турбота про його потреби. На чолі солдатів билися вони на бастіонах, показуючи високий приклад мужності, ділячи зі своїми підлеглими і землянку, і солдатський борщ, і щохвилинну небезпека смерті.
У романі-епопеї “Війна і мир” Лев Миколайович описував схожу ситуацію, коли маленька батарея простого солдата Тушина надала незамінну допомогу російській армії під час війни з французами. Так і Віктор Некрасов зазначає, що “таким людям, як Конаков, і з такими людьми, як Конаков, не страшний ворог. Ніякої!”