Твір по тексту Лихачова пам’ять

Що є для нас пам’ять? Так чи важливо пам’ятати події, які відбулися в минулому і, можливо, ніколи не повторяться знову? Чого б ми досягли без досвіду попередніх поколінь? Над цими та іншими питаннями пропонує нам замислитися Дмитро Лихачов.
Напевно, кожен з нас не раз чув вираз “Запам’ятовується тільки хороше”. І адже, дійсно, це так. Набагато яскравіше і світліше здаються нам радісні, щасливі спогади, в той час як неприємні моменти чомусь залишаються позаду. Наша свідомість влаштовано так, щоб відсівати непотрібну, “погану” інформацію “накопичувати добрий досвід, утворювати традиції, створювати сімейні навички, громадські інститути…”. Може бути, дійсно, в наших генах закладена пам’ять цілого народу, історичних предків? Тоді з упевненістю можна сказати, що досвід минулих поколінь служить фундаментом для побудови повноцінного і щасливого майбутнього.
Лихачов вважає, що без озирання у минуле людина не може повноцінно розвиватися, і я з ним абсолютно згодна. “Завдяки пам’яті минуле входить у сьогодення, а майбутнє як би передбачається справжнім”. Те, що ми вважаємо давно забутим, раптом несподівано з’являється на нашому життєвому шляху… і вимагає негайного вирішення. Що ж допоможе нам правильно розставити пріоритети? Тільки досвід. Особистий, батьківський, народний. А щоб його правильно використовувати, потрібно володіти тією самою генетичною пам’яттю.
Цю саму зв’язок минулого, теперішнього і майбутнього відобразив у своєму творі “Студент” Антон Павлович Чехов. Розповідаючи випадковим зустрічним євангельський епізод про зречення Петра від Ісуса, студент духовної семінарії бачить, що реакція жінок незвичайна: вони плачуть про те далекому подію. Семінарист розуміє, що минуле нерозривно пов’язане з сьогоденням безперервної ланцюгом подій.
Для мене самої фольклор, історичні, культурні пам’ятки є не просто артефактами минулих століть. Це своєрідні “провідники у світ минулого, життя моїх предків. Поважаю і ціную тих людей, які, незважаючи на сучасні життєві цінності і пріоритети, вміють бачити і намагаються зберегти те прекрасне, що дісталося нам від минулих поколінь.
“Пам’ять – це переборення часу, переборення смерті” Це вище земних турбот і матеріальних благ. Пам’ять вічна, тому вона й знаходиться в кожному з нас, переходячи з покоління в покоління. Поки живі спогади, жваво і людство.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: