Письменник Костянтин Воробйов – дуже талановита людина, а також, що важливо – літератор. Адже він зміг у своєму чудовому творі передати такі думки, які може і у багатьох були, але не кожен міг їх передати своїм нащадкам. А саме ця людина і письменник в першу чергу, зміг всі ці думки про війну, всі подвиги і славу про загиблих поєднати в одній повісті, яка до того ж не надто велика. Недарма Костянтин Воробйов зміг так чітко і ніби сам бачив все це, написати у творі. Адже він зміг воював в ті роки, роки війни. Він сам пережив всі ці моменти на собі, всі прикрощі, і маленькі радості. Саме тому його повість – прекрасна, реалістична, і дуже сильно залишає пам’ять про себе в серцях інших людей.
Не дивлячись на те, що повість “Убиті під Москвою” Воробйова – не велика, а навіть дуже коротке для таких дій, вона все ж таки дуже багато вміщує в себе. Вміщує – думки… убитих, вмираючих і поранених солдатів, а також простих людей, які залишилися в тилу, де теж не завжди безпечно.
У творі Воробйова розповідається про простого хлопця, який був курсантом, поки не настала війна, і йому довелося разом з товаришами воювати – захищати свою Батьківщину. Його звали головного героя, Олексій Ястребов. Цей хлопець думав про що, розмірковував у вільні хвилини від боїв. Він думав про гуманізм, віру, а також, доброті людей.
Героїзм – це та тема, яка довго хвилювала серця кожного з курсантів, а також і серце та ще й розум – курсанта Ястребова. Цей простий хлопець, який можливо не відрізнявся від своїх однолітків зовні – все ж внутрішньо мав відмінності, нехай і невеликі. Він багато думав, слухав навколишнє середовище, і постійно роздумував. Він багато чого в цьому світі не міг зрозуміти. Ті, хто розповідав їм про героїзм, прямо кричали їм, доводячи собою – виявилися просто-напросто трусами. Самими звичайними, які і можуть думати тільки про свою шкуру.