Твір по казках Салтикова Щедріна

Особливістю написання творів Салтикова-Щедріна є сатирична спрямованість. Автор обрав жанр сатири, форму казки, так як це допомагає приховати від цензури справжній сенс твору, так само жанр казка дозволяє передавати різні події простою мовою, доступною для читача. Основна тема казок Щедріна – висміювання самодержавства, панівного класу, свавілля влади, недосконалості російського суспільства.

У своїх казках автор відображає фантастику і реальність, але фантастика в основному базується на реально минулих подіях. Часто автор починає свої казки словами про те, що розповідь піде про давно минулі події або використовує зачин російських казок. Казка “Дикий поміщик” починається словами: “В деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик”. Автор використовує ці прийому для того, що б обдурити цензуру і показати події по-новому.
Як і в народних казках, автор протиставляє добро і зло, погане – хорошому, але межі між ними стерті. Салтиков навіть позитивним героям присвоює негативні якості. У “Повісті про те, як один мужик двох генералів прогодував”. Салтиков показує нам дурість мужика, який сам сплів мотузку і запропонував опинилися на безлюдному острові генералам пов’язати його на ніч.
Письменник увів у казки політичну сатиру, змінив її предмет, і став свого роду новатором. У своїх творах… автор часто використовує такі прийоми як гротеск, гіперболу, антитези. Салтиков майстер іронії, відкриває нові прийоми і способи сатиричного зображення в літературі. Гумор становить головну силу творів даного автора. Письменник вважає, що сміх викликає нездужання проти соціальної нерівності і політичного деспотизму. Всі герої казок – це люди певних соціальних верств, представники епохи, які позбавлені людських рис.
Використовую в казках гротеск, автор доводить події до абсурдності. Так, поміщик із казки “Дикий поміщик”, залишившись один без селян, втратив людський вигляд, як моральний, так і зовнішній. Він втомився від запаху селян, і тому прийняв рішення вигнати їх, але без них у поміщика померло все людське. Генерали з “Повісті про те, як один мужик двох генералів прогодував”, так само абсолютно безпорадні без мужика, готові вже гинути, але на радість їм мужик знайшовся і врятував їх.
Обидві казки показують нам самодержавство, кріпацтво, залежність від селян. Автор висміює беззахисність і дурість дворянства, в особі генералів, а так само простого народу. Селяни звикли підкорятися, з покоління в покоління, а дворяни тільки і вміють, що підкоряти, так наказувати. Салтиков – Щедрін боровся з несправедливістю з допомогою сміху, соціально – політична сатира стала його покликанням.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: