Дуже багато добрих, цікавих казок, які вже давно стали народними існує для дітей. Однією з таких казок є “Снігуронька”, яку написав відомий російський письменник Олександр Островський в далекому тисяча вісімсот сімдесят третьому році. Не дивлячись на те, що снігуронька – це все-таки зимовий персонаж, дана казка вийшла весняної, захоплюючою та інтригуючою. Вся дія даної казки розгортається у вигаданій країні берендеїв, а головною героїнею, безумовно ставати, донечка вже яка вступає в свої права Весни і ще не відступаючого Морозу, Снігуронька.
З історії головна героїня виявляється всім чужий. Але, не дивлячись на це її дуже сильно приваблюють людські пісні, розмови, ігри та забави. Снігуронька намагається з усіх сил зрозуміти ті почуття, які відчувають люди, радіючи, то плачу. Їй незрозуміло це почуття, але тим сильніше воно її тягне.
По своїй натурі головна героїня ще зовсім дитя, і її дитяче серденько спить… солодким сном, і нікому не під силу пробудити в ній почуття. Не дивлячись на це, ще не знаючи почуття любові, вона здатна випробувати почуття справжньої заздрості до чужого щастя і чужої радості. Головна героїня відчуває себе розбитою, після того, як звичайний сільський пастух Лель віддає перевагу їй гарячу, сільську дівчину Купаву. Головна героїня в сумі звертається до матері Весни з проханням обдарувати її даром любові. У відповідь на це мати дарує їй вінок, який допомагає головній героїні зняти дрімоту з душі і зрозуміти що ж таке любов.
В цей же час гордий, примхливий і сильний Мізгірь виявляється обранцем Снігуроньки. Випробувавши справжнє, людське почуття любові її серце стає справжнім людським, живим і снігуронька гине. Її смерть завершуючи казку як би відновлює рівновагу царства берендеїв. А Снігуронька стає свого роду спокутної жертвою для милості грізного і могутнього Ярила.