Цю картину, ми можемо віднести до циклу Балканських картин, яку художник присвятив російсько-турецькій війні 1878-1879 років, де і сам брав участь. Це одна з найзнаменитіших картин була написана в той же період.
Твір своє, Верещагін присвятив трагедії. Телиш це поселення, саме під цим поселенням загинув практично весь полк російських солдатів, а все це відбулося із-за помилки командувачів.
Ця картина відрізняється від інших картин балканського циклу кардинально. На ній ми не бачимо парадного ходу, мчащих ескадрилій або несення трофеїв, на картині зображено поле, на землі якого лежать трупи солдатів. Дивно, але це не фінальна частина війни, це обличчя дійсності, тієї правди, про яку ми часто забуваємо. Війна це завжди втрати, і не важливо у своїй армії або армії противника, ми воюємо проти таких же людей, як і ми, просто у них інша національність і віра. свої вдачі і звичаї. Ми не зобов’язані приймати їх принципи, але і вони теж мають право на свободу свого народу. Верещагін показує жорстоке видовище, турки переодяглися у костюми вбитих російських солдат.
Художник стриманий у колірній гамі. На мій погляд, у своїй картині він намагається показати народу, що не завжди командири батальйонів приймають правильні рішення, страшно усвідомлювати, що із-за помилки не зовсім розумного командувача загинула ціла армія. Солдати, які сліпо вірили своєму командирові, поплатилися життям, залишивши вдома дружин і дітей. Ми надто часто забуваємо, що наші предки відвойовували для нас землю, багато хто просто не хочуть знати історію своєї країни. Не знаючи історії людині нікого дякувати, він виглядає безглуздим, так як не зможе мати свого бачення на цю картину. Спасибі художнику, що показав нам не підсумок. А саме процес війни, на тему якої ми задумалися.