Твір по картині Нестерова «Великий постриг»

Лише в 1905 році Нестеров закінчив третю «голову» — картину «За Волгою» (Астраханська картинна галерея), що розповідає про момент розставання головних героїв. Дана робота виявилася, мабуть, єдиною у дореволюційному станковому творчості художника, де він зважився показати гострий драматичний конфлікт. Мотив протистояння, розладу буквально пронизує тканину твору. Це відчувається не тільки в трактуванні характерів персонажів, ніби зійшли зі сторінок горьківських романів і п’єс, але також у композиційному та колористичному вирішенні картини, побудований на контрастному зіставленні темних і світлих плям.

Четверта «глава», «Великий постриг» — була написана художником кількома роками раніше, і за неї він отримав звання академіка. У цьому творі Нестеров простежує подальшу долю героїні, не знайшла своє щастя «в світі» і тепер шукає забуття в тиші загубився в лісовій глушині старообрядницького скиту.

Тут художнику вдалося знайти якусь чарівну ліричну інтонацію, якийсь дивовижний композиційний ритм, ніби примушує звучати прозорі дзвін церковних дзвонів, відчувати ледь слышную хода сумної процесії, в супроводі якої, підтримувана попід руки старими черницями, йде на постриг героїня любовної драми, що розігралася. Відому противагу цій жінці, вже вигляд жінки, яка змирилася зі своєю долею, являє йде попереду дівчина-послушниця зі свічкою — «чиста голубко», як відгукувався про це образі сам Нестеров. Її вигляд, зазначений ніжною, юною красою, немов символізує неумирающую надію. Виразності образів вторить виразність весняного пейзажу — одного з найкращих у доробку майстра. Деякі намагалися тлумачити сенс картини як апологію жіночого чернецтва, як поетичне узаконення жіночого страждання, однак це не так. Головна тема картини — реквієм за несбывшемуся щастя.

«Великий постриг» став, безумовно, великим творчим досягненням Нестерова. Не дивно тому, що остання, п’ята, «глава» роману, де героїня, не знайшовши заспокоєння в монастирі, повинна була кинутися у Волгу, так і не була написана художником. Після тонкого, поетичного символізму «Великого постригу» така розв’язка могла б здатися занадто «літературною», надуманою і навіть вульгарною.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: