Ця картина, одна з останніх у творчості художника. Вона так і залишилася незакінченою, тому що, працюючи над нею, художник помер. Не дивлячись на те, що картина ще незакінчена, вона викликала у мене бурю емоцій і почуттів, я ніби стала героєм цього твору.
На картині зображено озеро. З усім своїм простором. Дивлячись на те, що трава на далекому березі жовтіє, можу припустити, що це рання осінь. Художник малює перед нами яскравий і сонячний день. Неймовірної краси луги та рілля, а так само озеро. В далині можна розгледіти сільські хати і церкву з золотими куполами. Хмари, що пливуть по небу, створюють враження безкрайності російських просторів. Від картини віє теплом, спокоєм і стабільністю. Здається, що так було і буде завжди.
Від інших своїх творів, вона відрізняється яскравістю і багатою колірною гамою. Теплі тони переважають у пейзажі, але буйство жовтих, блакитних, синіх. відтінків дає відчуття яскравого сонячного дня. Великі мазки картини зайвий раз свідчать про впевненість автора в створюваному шедеврі. По-моєму це означає, що автор ні на хвилину не сумнівався у правильності обраного мотиву.
У цій картині Левітан показує нам образ природи в самих яскравих фарбах. Я, наприклад, вважаю цю картину романтичною. Не дарма Левітан дуже любив свою батьківщину і оспівував її у своїх пейзажах. Мені, безсумнівно, подобається ця картина. Хочеться опинитися на далекому березі і стрибати, гратися на сонечку. Можна поринути у прохолодне озеро, а потім бігти додому, не дивлячись під ноги. Спасибі Левитану, за його шедевр, він дозволив мені поринути у чарівний світ фантазії, стати головною героїнею сюжету і мріяти. У нашому світі не вистачає яскравих фарб. А може за сталістю, ми звикли не помічати їх, обходити стороною, а деколи лякає чогось нового.