Ім’я Бориса Кустодієва добре знайоме всім любителям і цінителям живопису. Його незвичайна манера письма, що запам’ятовуються образи приваблюють до себе увагу, змушують замислитися про вічні людські цінності, про життя, про красу. Варто лише згадати його картини «Російська Венера», «Красуня», «Масляна» і багато інших. Зовсім іншим настроєм пройнятий твір художника, яке він назвав просто і влучно «На терасі». Картина створювалась на життєвому матеріалі.
На ній зображені сам Кустодієв, його дружина і діти, сестра з чоловіком і няня. Вони розташувалися на терасі будинку Кустодиевых «Терем». За яскравим, ще не почорнілим від часу колодах можна сказати, що будинок новий, недавно збудований. Навколо ростуть берези.
Ділянка ще не впорядкували садовими рослинами. Створюється враження, що будиночок стоїть в лісі, тому що на задньому плані картини зображено густі березові хащі. А на самій терасі панує затишна домашня атмосфера, характерна для аристократичних будинків дев’ятнадцятого і початку двадцятого століть. Велика, дружна сім’я зібралася за ранковим чаєм на свіжому повітрі. Тим більше, що навколо відкривається такий чудовий вигляд. Тут же присутні і маленькі діти.
Син пильно дивиться на художника. Йому дуже цікаво, що ж там робить цей чоловік. Маленька дочка Кустодієва знаходиться під пильним наглядом няні. Але дівчинка так захоплена знайомством з яблуком, що її аніскілечки не цікавить, що відбувається навколо.
Малятко ошатно одягнена. Її світле волосся прикрашає блакитний бант в тон широкого поясу. Няня дбайливо підтримує дитину, спостерігає за кожним її рухом.
Дружина Кустодієва, як і належить господині, розливає чай. Вона стежить не тільки за гостями, але й встигає помітити, чим зайняті її діти. Вона з турботою і любов’ю дивиться на свою дочку. Сам художник про щось задумався.
Сидить навпроти нього чоловік сестри дивиться вдалину. Сестра Кустодієва задивилася на свого маленького племінника. Здається, що, сидячи за одним столом, кожен з героїв картини, зайнятий своєю справою, своїми думками. Але все навколо сповнене любов’ю, теплом родинного вогнища. Присутні на терасі люди настільки близькі, що їм немає потреби багато говорити.
Вони, не вимовляючи ні слова, чудово розуміють один одного. Гімном тихого сімейного життя, простим людським радощам можна назвати цей твір знаменитого художника. Кожен персонаж картини індивідуальний, кожен живе своїм окремим життям. Але всі вони об’єднані одним загальним початком. Це сім’я, в якій панує мир і спокій, любов і взаєморозуміння.