Володимир Лукич Боровиковський — російський художник кінця XVIII — початку XIX ст. неперевершений майстер портретного живопису. Серед знаменитих полотен зустрічаються парадні портрети: «Портрет князя А. Б. Куракіна, віце-канцлера», «Портрет Павла I в білому далматике», в яких художник звертає увагу на громадянськість, гідність і благородство зображуваних ним людей. Ще більшою популярністю і любов’ю користуються його полотна, в яких перед нами постають жіночі образи, які втілюють ідеали краси своєї сучасності: «Портрет Е. А. Наришкіної», «Портрет М. І. Лопухіної», «Портрет сестер А. Р. і В. Р. Гагаріних». Особливим шармом, привабливістю і моральною чистотою має полотно Ст. Л. Боровиковського «Портрет Катерини Миколаївни Арсеньєвої», написаний художником в 1795 році.
Героїнею цього твору живопису стала Катерина Миколаївна Арсеньєва — фрейліна імператриці Марії Федорівни, старша донька учасника штурму Ізмаїла генерал-майора Н. Д. Арсеньєва. На портреті перед нами постає кокетлива молода і приваблива дівчина з м’якими рисами білосніжного особи, які властиві російським жінкам.
Дивлячись на картину, розумієш, що перед нами — життєрадісна добродушна дівчина з веселим характером. З портрета на нас дивляться пустотливі, кокетливі очі. Кирпатий ніс дівчата трохи задерти. Легкий рум’янець На щоках. Червоні губи завзято і весело посміхаються. Тонкі брови трохи підняті. Білосніжний відкритий лоб прикрашають кучері світлого волосся, які мальовничо спадають і на плечі. На голові молодої фрейліни — невелика солом’яний капелюшок, витонченої форми, з прикрасами з плетіння соломи кіскою, букетика колосків і елегантного банта, що видніється збоку.
Фігура Е. Н. Арсеньєвої трохи повернена. Це підкреслюється відлітаючою тому шаллю. Катерина Миколаївна одягнена в білосніжне плаття, зшите з легкої повітряної тканини, прикрашені золотистими стрічками і перловими намистинками. Плаття надає образу дівчини легкість і легкість. На білосніжних руках Катерини Миколаївни. — браслет з трьох рядів перлів. Прикраси виконані Боровиковським вільно, з використанням чисто живописних засобів. Художник не вдається до зайвої деталізації. В іншій руці Арсеньєва тримає жовто-зелене яблуко, яке вважається символом Афродіти. Ліва рука Катерини Миколаївни закрита шаллю смарагдового кольору, що гармонує з зеленню листя, розташованої на задньому плані картини. Ст. Л. Боровиковський вважав пейзаж дуже значущим, тому більшість його портрети виконані на тлі природи. Не стало винятком і це полотно. Праворуч від дівчини знаходиться світло-коричневий стовбур дерева з пухнастою зеленою кроною, зліва видніється частина зеленої рослинності. Трохи вище за дівчиною — сіро-блакитний небосхил, закритий хмарами і світлішає десь далеко.
Ст. Л. Боровиковський виконав свою картину «Портрет Катерини Миколаївни Арсеньєвої» в теплих золотистих, рожевих і світло-блакитних тонах. Усі фарби переливаються і іскряться. Весь портрет як би оповитий легким серпанком. При цьому створюється відчуття простору і повітря, об’ємності зображення. Художник талановито вловив настрій своєї героїні, зумів передати її характер, повноту почуттів та емоцій. Образ молодої фрейліни вийшов дуже правдоподібним, сповненим руху і життя. «Портрет Катерини Миколаївни Арсеньєвої» Ст. Л. Боровиковського критики вважають одним з найбільш високохудожніх творів, яке відрізняється поетичністю.
Вивчаючи полотно із зображенням молодої дівчини, ми знайомимося з людьми епохи кінця XVIII — початку XIX ст. Але головне полягає в тому, що картина випромінює красу, доброту і життєрадісність, покращує настрій. Пустощі і непідробна веселість, які відчуваються в характері дівчини, змушують мимоволі посміхнутися, а щирі почуття знаходяться поза часом і простором.