Картина В. К. Айвазовського «Бриг «Меркурій», атакований двома турецькими суднами» присвячена реальним історичним подіям, що сталися під час російсько-турецької війни 1828-1829гг. 14(26) травня 1829 року три російських корабля: фрегат «Штандарт» і 2 брига «Орфей» і «Меркурій» несли варту у водах протоки Босфор. Помітивши турецьку ескадру, в рази перевищувала їх за потужністю і кількістю кораблів, командувачі прийняли рішення йти, так як приймати нерівний бій наказу не було. Але в той день був занадто слабкий вітер, тому маленький бриг відстав від своїх більш швидкохідних товаришів. І був наздоженуть двома турецькими фрегатами, які в рази перевищували його за величиною і могутності. У брига «Меркурій» — 18 гармат, а в лінійних кораблів турецької ескадри: «Реал-бей — 74 гармати, «Селіміє» — 110 гармат. «Меркурію» довелося прийняти це нерівне протистояння. Олександр Іванович Казарського — командир корабля і екіпаж судна розуміли, що бій неминучий. Було вирішено, що крайнім заходом буде — підірвати корабель разом з турецьким фрегатом, т. к. капітуляція перед ворогом — ганьба для російського моряка. Бриг поніс великі втрати, він був як решето ворожими снарядами, загинуло кілька членів екіпажу, але вони вистояли. А турецькі кораблі, отримавши серйозні пошкодження, покинули місце бою. Командир турецького судна після бою написав: «Якщо у великих діяннях давніх і наших часів знаходяться великі подвиги хоробрості, то цей вчинок, повинен всі інші помрачить, і ім’я цього героя гідно бути написано золотими літерами на храмі Слави: воно називається капітан-лейтенант Казарського і бриг «Меркурій».
Саме це історична подія надихнула В. К. Айвазовського на написання цієї картини. На картині ми бачимо два потужних турецьких кораблі і маленький російський бриг, затиснутий між ними. Турецькі фрегати настільки величезні, що на картині не відразу можна помітити крихітний бриг. На картині видно як палять по брига ворожі кораблі, але при цьому ми бачимо і потужні залпи наших знарядь. Маневруючи між двома махинами, верткий кораблик відбиває натиск ворожих гармат. Варто звернути увагу на колірну гаму картини. Ми бачимо сині, зелені, біло-сірі тони моря, перлинно-сіре небо, коричнево-сірі кораблі з білими і молочного кольору вітрилами. Глибока палітра синіх відтінків моря чудово гармонує з сірими відтінками хмар. На картині лише два яскраві плями — це прапори турецьких фрегатів. Картина написана в стриманих тонах, щоб не відволікати глядача від подій, зображених на картині. На відміну від більшості картин художника, море тут не є головним діючим персонажем, а стає місцем битви. На задньому плані, якщо придивитися, ми можемо побачити два легких силуети кораблів, віддалюваною турецької ескадри. На полотні помітно, що спокійне море починає хвилюватися, посилюються хвилі, море набуває більш похмурі кольори, ніби, морська стихія незадоволена тим, що відбувається. Море на картинах Айвазовського завжди живе, воно хвилюється, дихає, є повноправним учасником подій. В правому верхньому куті видно, що і небо повільно набуває штормові відтінки. У лівому нижньому куті ми бачимо підпис автора і рік написання картини. Розташування кораблів на картині часто оспорюється дослідниками так як, будучи затиснутим між двома величезними кораблями у «Меркурія» немає шансів. Я думаю, автор спеціально вибрав таке композиційне рішення для полотна, щоб загострити ситуацію, акцентувати увагу на хоробрості і патріотизм екіпажу брига, які змогли вистояти в очевидно нерівному бою. Дивно, але художнику було всього 12 років, коли відбулися ці події, а картина написана через 63 роки. Ось наскільки торкнувся цей подвиг серце майстра.
В. К. Айвазовський присвятив брига «Меркурію» ще, як мінімум, дві картини: «Бриг «Меркурій» після перемоги над двома турецькими кораблями зустрічається з російською ескадрою» (1848) і «Бриг «Меркурій» веде бій з двома турецькими судами». Це не дивно, адже це символ самовідданості, нескореності, мужності російських моряків. Ці картини змушують захоплюватися героїзмом російського флоту і російського народу в цілому.