В основі оповідання «Після балу» лежить реальний випадок, що стався з братом Л. Н. Толстого. Твір вражає контрастністю, яскравістю і самобутністю образів героїв. З перших же сторінок воно захоплює, змушує з напруженою увагою чекати розв’язки.
Перша частина розповіді присвячена опису балу у губернського предводителя — яскравого і незабутнього. Головний герой, Іван Васильович, повністю розчиняється в цьому чарівному святі — він молодий і закоханий, і прихильність коханої кружляє йому голову. Він готовий танцювати без кінця, лише б мати можливість і далі милуватися милими усмішками і ніжним поглядом Вареньки. Окриленого і опьяненного любов’ю Івана Васильовича переповнює щастя: «Я обіймав у той час увесь світ своєю любов’ю».
Зміст і настрій другої частини оповідання абсолютно протилежні першої. Тут події зосереджуються навколо сцени жорстокого покарання палицями солдата-татарина, очевидцем якого став молодий чоловік. Сувора дійсність, що сусідить поруч із світом свят і піднесених мрій, вразила його до глибини душі. Але куди більш жахливе враження справило на юнака те, що командував цим побиттям батько Вареньки.
Побачивши полковника при виконанні службових обов’язків, читач мимоволі замислюється над тим, який же цей чоловік насправді. Ніжний і люблячий батько, готовий економити на собі, щоб одягати, вивозити у світ улюблену дочку. Або жорстокий, злий, гнівливий людина, що не знає милосердя і співчуття і байдужий до чужої трагедії? Або в ньому незбагненним чином уживаються всі ці якості?
Мені здається, що останнє припущення найбільш ймовірно і воно обумовлено самою епохою, коли в колі домашніх і на службі люди вели себе зовсім по-різному. Не варто забувати і про те, що в роки правління Миколи I, прозваного Палкіним, забити до смерті винного солдата не вважалося злочином.
Проте у всі часи жили люди, яким були чужі зло і насильство. Я впевнена, що саме вони є носіями справжніх цінностей. Такий Іван Васильович, який зробив свій моральний вибір: він настільки був обурений і шокований, що відмовився від кар’єри військового.
Розповідь Л. Н. Толстого «Після балу» вчить нас не тільки цінувати внутрішній світ людини, але і вибирати правильні орієнтири в житті.