Вірш “Жайворонок”, що датується 1951 роком, відноситься до пізньої лірики
В. А. Жуковского. Воно входить у цикл дитячих творів, написаних для маленької дочки поета. У цьому пласті творчості Василя Андрійовича відбилися елементи російського фольклору, але ідея аналізованого вірша виглядає складніше.
Тема твору – прихід весни. Автор показує пробудження природи, стверджує божественне походження світу. Тематично-ідейне звучання розкривається за допомогою образу жайворонка.
На початку твору автор створює лаконічний весняний пейзаж: ліс, освітлений сонячними променями і тонкий білий пар в долині. Небо також змінив кольорову гаму, стало блакитним. На цій прекрасній картині природи з’являється образ жайворонка, маленької пташки, яка в російській культурі символізує прихід весни, пробудження природи. Здається, пташка купається в небесній блакиті. Жуковський виділяє жайворонка на загальній панорамі природи, кажучи, що той “виблискує на сонці”.
Жайворонок співає про прихід весни, про свободу і легкості, які йому дарує височина. З висоти пташка може бачити “весь божий світ”. Він прославляє Бога, автор натякає, що в цій пісні віддано і людське ставлення до вищих сил. Всемогутня сила творця вічна, вона не залежить від людини, але дарує йому радість. Таким чином, у дитячому вірші піднімається “доросла” проблема Бога і людини, світової гармонії.
Останні рядки передають захоплення,… надає маленького співака, а разом з ним і автора вірша. Завершальний катрен написаний від першої особи, а саме від жайворонка. Але сприймаючи вірш цілісно можна помітити, що мова в останніх рядках належить і ліричному героєві.
Головне художнє засіб вірша “Жайворонок” – метафора, за допомогою якої пташка очеловечивается, символічний образ ускладнюється. Так як твір дитяче, воно просте не відрізняється різноманіттям і складністю художніх засобів. Серед них традиційні метафори (“весна прийшла”, “славить бога пісня”), епітети (“весна молода”, “божий мир”). Особливу роль у тексті твору грають лексеми позначають кольори та звуки, які передають весняний настрій.
Інтонаційний малюнок твори плавний, спокійний, доповнює весняну атмосферу. Автор дозволяє собі додати вигук пропозицію, щоб висловити захоплення від радісних змін у природі.
Твір складається з трьох катренів з перехресною римою. Композиція відповідає змісту. Перша строфа відображає пейзаж, де автор “знайомить” з жайворонком, друга і третя передають пісню маленької пташки. Віршовий розмір – чотиристопний ямб. Особливості ритму допомагають відтворити веселу весняну трелі жайворонка. Нехитра будова характерно для дитячої поезії.
Незважаючи на те, що вірш “Жайворонок” – дитячий твір, по глибині думки і характеру ідейного звучання його можна віднести до “дорослої” пейзажній ліриці з елементами філософської поезії.