Ввідні слова і вступні пропозиції застосовуються для того, щоб зробити текст більш струнким. Це своєрідні слова-помічники, які встановлюють логічний зв’язок між частинами висловлювання. Синтаксично вони не пов’язані з іншими словами, тобто до них неможливо задати питання, вони не є членами речення і втрачають морфологічні ознаки, але їх роль дуже важлива для розуміння змісту тексту. Вони точно передають те, як мовець ставиться до основного змісту висловлювання.
Ввідні слова поділяються на особливі тематичні групи. Кожна з цих груп виконує свою функцію. Наприклад, ввідні слова, які виражають почуття мовця (на щастя, до прискорбия, чого доброго) надають тексту емоційність. Слова, що вказують на джерело повідомлення (по-моєму, на думку вчених, за чутками), роблять висловлювання суб’єктивних або, навпаки, об’єктивним. А слова, що здійснюють зв’язок думок, послідовність викладу (отже, отже, по-перше) і вказують на прийоми і способи оформлення думок (одним словом, інакше кажучи, так сказати) служать засобами зв’язку частин пропозиції, пропозицій і навіть микротем.
У ролі вставних слів часто вживаються самостійні частини мови. Щоб перевірити, чи є слово ввідним, потрібно пам’ятати, що ці слова легко забираються з тексту без шкоди для змісту. Для самостійної частини мови це неможливо.
Ввідні слова допомагають більш точно передати свої почуття і думки, зробити висловлення більш доступним і виразним. А читачеві вони дають можливість відразу розібратися в написаному і прочитати текст з потрібною інтонацією.