Мабуть, важко зустріти людину, яка б не бачив цю картину. Ця робота є ілюстрацією до російським народним казкам.
На картині “Альонушка” я бачу, як дівчинка сидить на березі озера, злегка схилившись над ним, і з сумом дивиться на озеро. Вона ніби просить у нього допомоги. Її оточує гущавина лісу, майже непрохідна. Від цього стає трохи моторошно. Фарби, якими користувався художник, підкреслюють переживання дівчинки. Зазвичай ліс малюють більш яскравими фарбами: зеленими, жовтими, червоними в пору “золотий” осені. Але тут Васнецов використовував похмурі відтінки для зображення лісу. Зелений колір він використовував темних, брудних відтінків. Рідкісні падають листочки також показано брудно-жовтим кольором.
Озеро також частіше малюють небесно-блакитними тонами, синіми, у даному випадку використовувався практично чорний колір, а по озеру пливуть опале листя. Вода темна, виникає почуття, що озеро дуже глибоке. Навіть небо зображено відтінками сірого кольору з купчастими хмарами. Сонця не видно… зовсім. Від усього образу природи виходить смуток не тільки про минуле літо, але й про тяжке становище Оленки. Відразу згадується відома казка про неї, і про її братана Іванушке.
Дівчинка сидить на великому камені і скаржиться на свою важку долю. Тільки з природою їй і залишається розмовляти, просити допомоги, бо більше її чекати нізвідки.
Судячи з одягу дівчинки, видно, що вона з простої селянської родини. Її вбрання дуже скромний, взуття немає зовсім. Зазвичай дівчата у давнину одягалися в красиві сарафани, тут ми бачимо на ній просту кофту та спідницю у квітку. Навіть основний фон спідниці чорний.
У Оленки дуже зворушливий образ. Її очі сумні не по роках. Картина Васнєцова говорить про важку долю сироти, про тугу. В цілому картина викликає почуття жалю, смутку. Дуже хочеться допомогти Оленку, якщо б знати, чим саме. Але, швидше за все, це неможливо.