Нещодавно мені вдалося відвідати справжній палац російського мистецтва – Третьяковську галерею в Москві. Там моєму погляду відкрилося безліч картин – справжніх шедеврів. Їх фарби не тьмяніють з часом. Картини продовжують радувати і надихати людей.
Мені сподобалися роботи Айвазовського. Цей великий художник найбільше любив малювати море і змішував фарби, щоб домогтися самих різних відтінків морської води. На картині “Веселка” він зобразив темне, розбурхане море. Моряки рятуються в шлюпці, а їх корабель поглинають хвилі. Але люди вже бачать веселку: ура! Кінець шторму!
А ось ласкаве море, світлий ранок, білі чайки. Це полотно художник назвав складно: “Леандровая вежа в Константинополі”. Біля берега пливе човник, у воді відсвічують сонячні відблиски.
Мені так багато картин сподобалося в Третьяковку, що їх тут не перерахуєш. Наприклад, барвисті яскраві роботи Миколи Реріха, пейзажі російської природи кисті Шишкіна, портрети Васнецова. А ще фантастичні,… повні таємничості, портрети Демона і Царівни-Лебеді роботи Михайла Врубеля.
Що мені точно не сподобалося, так це моторошна картина Іллі Рєпіна про Івана Грозному. На полотні зображена страшна сцена, коли цар тільки що в гніві вбив свого сина і сам жахнувся свого вчинку.
Але моїм самим улюбленим художником після відвідування Третьяковки став Ісаак Левітан. За його картинам хочеться гуляти, так багато в них простору, повітря. Його пейзажі здаються живими, справжніми, а ще трохи загадковими. Це картини “Біля виру”, “Після дощу”, “Березень”, “Над вічним спокоєм” та інші. Напевно, якщо довго дивитися на роботи Левітана, то цим можна і лікувати хвороби, такі вони заспокійливі.
В Третьяковці я бачив і безліч виставок сучасних митців різних стилів. З тих пір як півтора століття тому молодий купець Павло Третьяков став купувати картини і збирати колекцію, галерея постійно поповнюється новими роботами.