Я дуже люблю ходити в школу. Адже за час навчання вона стала для мене рідною домівкою – величезним, іноді божевільним, з абсолютно різними домочадцями. В цьому будинку всі один одного знають, і тому кожен похід в школу – не тільки похід на зустріч з новими знаннями, але і на зустріч зі справжніми друзями, без яких не можна уявити собі ні дня.
Як і більшість школярів, я найбільше люблю в школі зміни між уроками. В цей час як раз і можна поговорити з друзями про все на світі, поділитися враженнями про улюбленому фільмі або серіалі, попліткувати про шкільних товаришів і закоханості. Для мене зміна – це невелика життя, яку встигаєш прожити між уроками.
І найцікавіше, що для кожного школяра зміна протікає по різному. Хтось, ледь зачувши дзвінок, відразу ж біжить у їдальню, щоб першим купити собі смачних пиріжків з чаєм… і з задоволенням перекусити. Для малюків зміна – час ігор, коли вони можуть з криком і вереском поноситься по школі, граючи або просто радіючи від душі. А вже якщо на вулиці зима, то вони напевно вибіжать у двір, щоб пограти в сніжки.
Старші школярі при настанні зміни діляться на невеликі групки. Одні беруть у своїх однокласників зошити, щоб швиденько переписати домашнє завдання, яке не встигли зробити. Інші влаштовуються подалі від інших і починають ділитися страшними таємницями. Треті залишаються в класі, щоб показати друзям закачанную на телефони або планшети музику, фільм або цікаву гру. Четверті розбрідаються по весну і про щось ніжно перешіптуються. А п’яті, як школярі молодших класів можуть і зовсім влаштувати шалену дитячу гру…
Але все припиняється, як тільки пролунає дзвоник на урок. Всі відразу ж повертаються у класи, шум стихає і школа занурюється в тишу.