Одним із значень слова дієслово в давньоруській мові було “слово”, “мова
взагалі”. Саме в цьому розумінні вжив його А. С. Пушкін в
вірші “Пророк”:
Повстань, пророк, і виждь, і внемли,
Виповнися волею моєї,
І, обходячи моря й землі,
Дієсловом пали серця людей.
В прозі А. С. Пушкіна в цьому значенні зустрічаємо не тільки іменник дієслово, але і дієслово глаголаті, іменник глаголание і причастя казав: Нема спасіння у чому глаголании. Амінь, амінь глаголю вам. Калдерон називає блискавки вогняними язиками небес, глаголющих землі.
У сучасній російській мові дієслова називають різні дії:
1) пов’язані з трудовою діяльністю: рубати, копати, в’язати, шити та ін ;
2) пов’язані з розумової та мовленнєвої діяльністю: думати, спостерігати, уявляти, говорити, вирішувати та ін ;
3) називають переміщення і положення в просторі: йти, летіти, стояти, лежати, сидіти і ін ;
4) що називають різні стани: сумувати, любити, ненавидіти, хворіти, спати і ін ;
5) називають стану природи: світає, дощить, смеркається, вечоріє і ін.
Дієслова дуже виразні. Треба тільки вміти знайти потрібний дієслово, такий, щоб він допоміг уявити предмет.
Так, повідомити про те, що на вулиці йде дощ, можна по-різному. Дощ іде – проста констатація факту. Ми нічого не дізнаємося про дощ, крім того, що він є.
Дощ ллє як з відра. Фразеологізм робить повідомлення більш змістовним – дощ проливний, дуже сильний.
А поет Дмитро Кедрін знайшов такий чудовий дієслово: На вулиці танцює дощик. Виразність посилюється уособленням, дощик оживає, веде себе як весела людина. Вся картина радісна, світла. Це почуття передає і авторське зменшувально-пестливе дощик.
В наступному тексті уявлення про узагальненому, неконкретном предмет (предмети) створюється тільки назвою дій:
Люблю я… все, що хлюпоче, дзюркоче,
Народжується, змінюється, росте,
І старіє, і смерті не боїться.
Не виношу неживих красот!
На цій властивості дієслова будуються багато загадки. По діям треба відгадати діяча:
1. Взимку гріє,
Навесні тліє,
Влітку вмирає,
Восени оживає.
(Сніг. )
2. Летить – мовчить,
Лежить – мовчить,
Коли помре,
Тоді зареве.
(Сніг. )
В російській мові дієслова утворюють великі ряди синонімів. Так, значення мови може бути виражена дієсловами говорити, повідомляти, заявляти, висловлювати, говорити, говорити, говорити, висловлюватись, давати пояснення, базікати, лопотати, лепетати, вимовляти та ін. Проте кожен з дієслів відрізняється особливими відтінками в значенні. Говорити має найширше значення – “вголос висловлювати свої думки”. Повідомляти – “говорити що-небудь про що-небудь”. Заявляти – “ставити в популярність про що-небудь”. Висловлювати – “повідомляти, висловлювати свою думку”. Вирікати і мовлення в сучасній мові вживаються найчастіше іронічно і т. д.
Чим виразніше дієслово, тим яскравіше наше уявлення про предмет мовлення.
Це властивість дієслова було цілком оцінене і невідомим автором “Слова о полку Ігоревім”. У цьому пам’ятнику давньоруської літератури дієслова дуже виразні, образні. Вони створюють Незвичайний звуковий фон для всього, що відбувається. Все звучить: і одушевлені і неживі предмети. Струни рокочут славу, Дзвони дзвенять, кричать вози, земля стогне, гуде, труби трублять, матері плачуть, трава шумить, слава дзвенить, орачі кикахуть (гримали). воїни свистять, стяги глаголют, списи співають і тріщать, шаблі та гримлять мечі, Київ стогне. Кожна птиця і кожна тварина має свій особливий голос: тури рыкают, коні іржуть, лисиці брешут, орли клекочут, солов’ї лоскочуть, ворони грают, галки мова кажуть, сороки скрекочуть, дятли текчут. Вражає не тільки різноманітність звуків, але й різноманітність і багатство дієслівної лексики, що передає це чудове многоголос