Що значить бути вихователем? Для мене моя професія — це можливість постійно перебувати у світі дитинства, в світі казки і фантазії. Особливо усвідомлюєш значущість професії вихователя, коли бачиш розкриті назустріч очі дітей; очі, жадібно ловлять кожне моє слово, мій погляд і жест. Дивлячись у ці дитячі очі, розумієш, що ти потрібна їм, що саме ти закладаєш паростки майбутніх характерів.
Я вважаю професію вихователя кращою для жінки. Адже головне якість жінки — материнство. І по-материнськи намагаюся оточувати дітей турботою, ласкою і увагою. У відповідь від дітей отримую новий заряд позитиву, творчості, масу позитивних емоцій.
А ще я — творець! Адже Не дарма дітей називають «квітами життя». Праця вихователя можна порівняти з працею садівника. Одна рослина любить світло сонця, інша — прохолодну тінь; одне любить берег струмка, інше — висохлу гірську вершину. Кожного потрібен особливий, тільки для нього відповідний догляд, інакше воно не досягне досконалості в своєму розвитку. Так і в моїй роботі кожній дитині потрібна любов, розуміння його індивідуальності. Адже тільки в любові відкривається неповторність кожної дитини, розкривається його образ.
Безперечно, праця вихователя важкий — нелегко бути зразком для наслідування, порадником, суддею, наставником. Поруч зі мною діти, діти різні: зухвалі, невгамовні, соромливі і боязкі, «мовчуни» і «бовтанки». Що я можу їм дати? Перш за все — любов! І я люблю їх такими, які вони є.
Я зрозуміла, що треба вчитися сприймати найкраще, що є у дітей, допомагаючи їм самим це краще в себе побачити. Я спостерігаю за ними і бачу якісь «родзинки» ховаються поки всередині кожного. Погодьтеся, як це важливо, не залишати незатребуваним ні один з талантів: здатність до роздумів, до співів чи танців, до фізичних вправ або спілкування з іншими.
Бути вихователем в сучасних умовах складно і відповідально, так як потрібні не тільки всебічні знання, досвід, але і величезне терпіння, постійно перебувати у творчому пошуку, вносити в роботу щось нове. З величезним інтересом я постійно вивчаю нові технології в сфері освіти, цікавлюся сучасними прийомами виховання, все нове цікаве для мене, це допомагає мені запалити іскру інтересу в очах своїх вихованців до пізнання, творчості, усвідомлення радості спілкування.
Наша професія потрібна і дає суспільству дітей, підготовлених до подальшого життя, впевнених у собі, бажаючих вчитися далі. Я пишаюся, що причетна до становлення особистості, надання допомоги батькам в адаптації дітей до подальшого життя в сучасному суспільстві.
І важливо пам’ятати вічне заповідь: не нашкодь. Адже душа дитини — це не кам’янистий грунт, а квітка, якій необхідно допомогти розкритися. І, більш того, необхідно навчити своїх вихованців йти важкими дорогами знань, не чекати готових рішень, а шукати і знаходити самим знання. Ось тому наша задача полягає в тому, щоб не просто заповнити посудину готовими знаннями, а прищепити тягу до самопізнання.