Дуже скоро, а саме 30 квітня, в країні буде відзначатися День пожежника або рятувальника. Я задумалася; значить, люди цієї професії у великій пошані у нас в країні?
На території нашої країни першу протипожежну бригаду створили в Москві в 1504 році. Але день пожежника відзначають 30-го квітня, так як в цей день в 1649 р. цар Олексій Михайлович видав указ, що визначає склад та обов’язки пожежних бригад. Цар призначав чіткий порядок дій та методи пожежогасіння. Також в указі було закладено положення про цілодобовому чергуванні і право на покарання злісних порушників спокою і тих громадян, які стали причиною пожежі. Багатьом пізніше, в епоху Петра Першого, була створена перша професійна пожежна команда і перше пожежне депо. Але професійне свято пожежників з’явився лише недавно, в 1999 році. Його заснував указом Бориса Єльцина — перший президент РФ.
Професія пожежного рятувальника або одна з найважливіших у суспільстві. Виявляється, що у всьому світі професія пожежника входить в десятку найбільш ризикованих і небезпечних. У людей цієї професії є свої до правила честі, які зобов’язує їх ризикувати своїм власним життям в ім’я порятунку інших людей. Так, не кожен з нас готовий ризикувати своїм життям щогодини. Тому, пожежний — це людина з чутливою душею, яка ніколи не черствіє, і він завжди готовий до подвигу.
Чоловік привчив вогонь до роботи. Людина вміє керувати вогнем. І в теж час чомусь не зменшуються випадки загоряння житлових будинків, виробництв, лісових угідь. Літо 2010 року показало, що вогонь — це найсильніша стихія, яка принесла багато лиха. Вогонь вийшов з підпорядкування людини з різних причин. Але частіше винні ми — люди. Вогонь, як стихія, в суху погоду може перетворити величезну територію в чорну пустелю, укриту попелом. Завдання пожежної служби врятувати в першу чергу людей, а потім матеріальні цінності, споруди, ліси, сільськогосподарські угіддя. Відважні люди гасять багатоповерхові будинки і навіть цілі заводи, при техногенних пожежах, а також заважають вогню поширюватися далі. Кожен пожежний — герой, кожну хвилину — на війні, кожну хвилину — ризикує головою.
У нас в місті теж є пожежна частина. Учні нашої школи бувають там не тільки на екскурсії, але є хлопці, які пробують свої сили в нелегких тренувальних заняттях нарівні зі справжніми професіоналами. Звичайно, наші хлопці старанно вчилися лазити по сходах, стійко переносили біг в протигазах, стрибали, переносили тяжкості. Всьому цьому можна навчитися. Але як навчитися бути мужнім, забувати втому, не знати слів «не можу, не хочу», в будь-який час року, дня, доби бути готовим йти у вогонь і в воду?
У школі на класних годинах ми дивимося фільми, обговорюємо і вчимося як треба поводитися при загорання і задимлення. Я думаю, що якщо ми не будемо обережні у поводженні з вогнем, то менше біди буде на землі. У всі часи люди стикалися з пожежами. І у всі часи простягали руку допомоги пожежні розрахунки. Саме люди цієї професії як ніхто інші, здатні співчувати чужому горю, ризикувати своїм життям в ім’я чужого людини. Буває у людей покликання — рятувати і захищати інших. Тільки з таких сміливих і цікавляться людей формуються підрозділи Державної протипожежної служби. Я думаю, що дуже скоро поповню ряди шкільних юних рятувальників. Нам, хлопцям, є у кого повчитися мужності і стійкості.