Твір Д. І. Фонвізіна “Недоросль” є одним з найбільш значущих в 18 столітті. Воно має соціально-політичний сенс, описуючи свавілля в поведінці поміщиків по відношенню до кріпаків: “З тих пір, як усе, що в селян не було, ми відібрали, нічого вже здерти не можемо”.
У п’єсі чітко простежується тема освіти і виховання. Основою образу Митрофана став частий тоді образ підлітка з дворянської сім’ї, не закінчив навчання. До 20 років, за указом Петра I, сини дворян зобов’язані були вчитися, в іншому випадку вони не могли ні одружуватися, ні йти на службу. Митрофан, як і багато інших, вчиться фіктивно. Як сказала пані Простакова: “ти хоч для вигляду поучись, щоб дійшло до вух його, як ти працюєш!”. Крім цього, дворянський син служить за документами і отримує нагороди і звання, навіть не виходячи з дому.
Звичайно, в комедії є і позитивні розумні персонажі: Стародумов і Правдин. Вони вважають, що бути освіченим людиною значно важливіше, ніж заможним шляхтичем…. Також вони стверджують, що у справжнього дворянина повинна бути певна система цінностей.
Вина за негативні якості Митрофана багато в чому лежить на його матері. Вона передала синові всі свої вади: грубість, невігластво, жорстокість, жадібність, зарозумілість. Простакова поєднала в собі безліч огидних якостей. Неграмотність в її роду вважається ознакою справжньої дворянської крові. Оточення, в якому зростав Митрофан, зробило з нього невігласа і нелюда. Мати любила своє чадо, не розуміючи, що цим ще сильніше його калічить. Найняті Простакової вчителі не дали молодій людині ні гідного прикладу поведінки, ні відповідної освіти, тому що були такими ж неуками, як і Митрофан.
У фінальному епізоді яскраво проявляються наслідки поганого виховання. Митрофан холоднокровно відвертається від своєї матері. Це стало закономірним підсумком доданих Простакової зусиль.
Проблема ця залишається актуальною й донині. Батьки не піклуються про те, щоб прищепити дитині прагнення до навчання, щоб дати йому хороший приклад і виховати гідного людини. В результаті виростають нові і нові Митрофани.