Кожен хоче навчитися точно передавати свої думки іншим. Такий комунікативний талант залежить іноді від словникового запасу. І чималу роль в цьому відіграє вміле застосування прикметників. Я могла б довго переконувати в цьому, але краще навести приклади, з яких стане ясно, що прикметником відведена роль розповісти про особливості предмета, таких, як його якості, належність та ознаки. А без цього не тільки пропозиція втратить зміст, але і весь текст.
А буває так, що текст рясніє прикметниками, але сенс його залишається туманним. У чому причина? Перебільшене число цієї частини мови не робить красивим весь текст, навпаки, він втрачає основу. З цього можна зробити висновок: без прикметників висловити думка дуже складно, але й більше, ніж того вимагає контекст, вживати їх не варто, інакше втрачається смислове навантаження.
Так що ж таке… прикметники? Якщо не вдаватися до перефразированию правил російської мови, то коротко можна сказати, що це слова, які роблять мова красивіше. Наприклад, той, хто описує принадність лісу, навряд чи обійдеться без таких прикметників, як чарівний, свіжий, чудовий, прекрасний. З цього стане ясна емоційне забарвлення тексту, настрій автора. Але розповісти про інші ознаки, які вказують на місцезнаходження лісу, просік і галявин, які в ньому знаходяться, у нього не вийде без іншого розряду прикметників, відносних.
Зрозуміло, що в тексті прикметники виконують дуже різні функції, які допомагають точно, яскраво, правильно висловлюватися. Мова збагачується вміло вставленими епітетами. Тоді фантазія слухача легко включається і починає малювати схожу на істину картинку. А це саме те, чого і домагається оповідач. Так з’являється взаєморозуміння. Виходить, що прикметники допомагають краще зрозуміти один одного.