У кожному з нас природою закладений певний набір якостей, рис, талантів і здібностей, які визначають нас як особистість і допомагають виділятися з загальної маси людей. Загальновідомо, що в світі не знайти двох повністю ідентичних людей з однаковою зовнішністю, характером, звичками і уподобаннями. Відповідно, кожна особистість унікальна.
Як ми визначаємо, чи можна називати людину особистістю чи ні? На мій погляд, “особистість” має чимось виділятися. Нехай це буде що-небудь незначне, неважливо, головне – не бути таким, як усі. Наведу приклад: якщо чоловік пішов на поводу у натовпу і зробив те, чого не хотів, аби не виділятися, хіба можемо ми назвати особистістю? Звичайно, немає. Особистість повинна відстоювати свої переконання і обов’язково завжди повинна мати власну точку зору.
Чи можу я назвати себе особистістю? Думаю, що так, хоча поки і не видатна. Я… намагаюся оцінювати відбуваються навколо мене події, аналізувати їх, щоб розуміти причини і наслідки. У мене є принципи, через які я ніколи не переступлю. Є речі, які я не стану робити, тому що вони йдуть врозріз з моїм світоглядом.
Існує думка, що особистістю не народжуються, а стають. Я не згоден з цим. Всі народжуються особистостями, просто хтось свою не розвиває задавлює на догоду чужим інтересам або з інших причин. Я впевнений, що особистість треба виховувати, формувати, виховувати, інакше вона зачахне. А головними ворогами саморозвитку є: лінь, страх, невпевненість в собі. З ними потрібно боротися, щоб вони не заважали зростанню вашої особистості.
Я дуже сподіваюся, що мені вдасться стати помітною особистістю, гідною поваги. І готовий робити для цього все, що від мене залежить. Адже виховання особистості – це непроста, але необхідна робота.