Твір на тему “Осінній ранок”

Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я спостерігаю, як у вікні поступово розпалюється ранкове світло. Він блідий і неяскравий, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б’ють у вікно. А тут не зрозумієш, вже розвиднілося чи ні.

Похмуро осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не помилишся з часом року. Осінь є осінь: вона зустрічає вогкістю, зябкостью, вогким вітром.

Але сьогоднішній ранок тихе. Тільки листя бринить дихання та мерехтять на дереві за вікном. Вони ще зелені, але без яскравого сонячного світла здаються блідими. В такий ранок всі кольори на вулиці стають якимись неяскравими. В цьому є своя краса, я розумію. Немає зайвої строкатості, наприклад. Але особисто мені таке зневіра не дуже подобається.

Починаєш цінувати домашній затишок і теплу ковдру, з-під якого не хочеться…. вилазити. Моя мама обожнює на вихідних відлежуватися в ліжку з самого ранку, під теплим пледом. Не тому, що вона ледача, а тому, що їй так затишно. Таке ось осіннє проведення часу для дорослих. Я, наприклад, все одно в ліжку не улежу! Мені хочеться на вулицю погуляти, побігати на вітрі. А вона заварює каву, додає туди молоко і ставить на коліна ноутбук.

Але сьогодні п’ятниця – треба йти в школу. Повітря на вулиці холодний, чистий і свіжий. Він бадьорить і вливає сили. За це я люблю осінь. Хочеться прямо вдихати її!

Над головою кричать зграї птахів, а в іншому природа мовчить. Чути тільки шум міста. Але я не сумую осіннім ранком. Я йду в школу, а там мої друзі. У школі шумно і весело, поки, звичайно, всіх не загнали за парти.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: