Як би не були сильні наші почуття і чисті пориви, ми все ж не можемо примусити іншу людину любити, якщо цього почуття немає. Тоді доводиться миритися з розпирає душу емоціями і намагатися забути, викреслити об’єкт пристрасті з пам’яті. Не у всіх це виходить, саме тому так багато самогубств або тяжких злочинів на тлі нерозділеного кохання.
Для художньої літератури тема нерозділеного кохання є однією з найбільш благодатних і затребуваних. Взяти хоча б «Євгенія Онєгіна». У творі описано нерозділене кохання молодої недосвідченої дівчини з глибинки до прожженному ловеласа. Тетяна була доведена своїми почуттями до відчаю і тому написала Євгену лист із зізнанням. Для дівчини того часу це було справжньою ганьбою, але її це не зупинило.
Онєгін ж знехтував її любов’ю, ще й відчитав за цей вчинок, завдавши дівчині серйозну травму. Зрештою, він теж в неї закохався, але було пізно. Тетяна вийшла заміж. Так, вчасно не розгледівши справжнього почуття, Онєгін прирік на страждання їх обох.
Ще один приклад трагічної нерозділеної любові ми бачимо в творі «Гранатовий браслет». Ця історія склалася ще сумніше. Багато років простий чиновник був пристрасно закоханий в княгиню. Ця любов живила його і складала сенс життя. Він марив об’єктом свого обожнювання і навіть не міг уявити свого існування без цього почуття.
Але любов його була, на жаль, не взаємна і безнадійна. Коли його позбавили можливості писати своєї княгині і прямо заборонили проявляти почуття, герой покінчив з собою.
Нерозділена любов приносить багато болю, але життя не ідеальна, і якщо ви подолаєте страждання і не очерствеете душею, у вас залишиться можливість знайти справжнє щастя.