Я думаю, Б. Васильєв, кажучи, що
Мав на увазі те, що Ганна Федотівна, вражена жорстоким, нелюдським вчинком дітей, в результаті якого вона втратила єдину речову зв’язок із загиблим сином, померла духовно.
Як доказ цієї думки наведемо приклади з тексту. Так, автор пише про те, як їй не сподобався тон дівчинки, «викликає, повний незрозумілої для неї претензії», а також те, що голос дівчинки був таким «офіційно-нелюдським». Образа, нанесена Ганні Федотовне дітьми, була дуже грубою, жорстокою і образливою, тому душа бабусі не винесла її.
І в продовження тексту Б. Васильєв каже:
Підводячи підсумок, можна стверджувати, що, коли Б. Васильєв писав, як осліпла і оглухла душу головної героїні, він хотів сказати, що сталося це не тільки із-за втрати дорогоцінних листів, але, в першу чергу, із-за поведінки хлопців, неприпустимий вчинок яких так поранив душу Ганни Федотівни.
Людяність — сукупність рис, яка визначає людину як особистість і відрізняє від звіра, об’єднуючи в собі такі поняття, як доброта, співчуття, щирість, емпатія. Людяність, або гуманність, — найважливіша складова людської сутності. Відсутність гуманності тягне за собою егоїзм і жорстокість. Саме визначення «людяність» несе в собі досить зрозумілий сенс: якість, яке притаманне людині, іншими словами, людська якість. Саме тому його виховують у дітей: з самого раннього віку ми вчимося не ображати кошенят, співпереживати товаришеві, вчимося бути добрими і щирими по відношенню до людей.
Як доказ сказаного можна навести уривок з тексту Б. Васильєва, де ми бачимо приклад нелюдськості:
Діти, проявивши такою безсердечність, зробили старенькій дуже боляче. Для бабусі ці листи були дуже дороги, але хлопці не зрозуміли її горя і вкрали їх, позбавили її єдиною можливості переживати смерть дорогого сина, загиблого на війні. Її душа осліпла й оглухла, як каже автор. Біль, яку любляча мати відчула другий раз, складно описати словами, а пережити ще важче.
Іншим прикладом, але вже прикладом істинної гуманності, може служити герой оповідання Л. Н. Толстого «Після балу». Іван Васильович після побаченого насильства над винних солдатом відмовляється від успішної державної служби, щоб не брати участі у фізичному і духовному приниженні інших людей, нехай навіть випадково. Це глибоко людяний і сміливий вчинок — відмовитися від успішної кар’єри, грошей, коханої заради своїх принципів, щоб жити по совісті.
Підвівши підсумок всьому сказаному, можна стверджувати, що людяність — це дар, яким володіє не кожен. Доброту і щирість прищеплюють з дитинства, без цих якостей світ давно б зруйнувався. Інтелект дано не для руйнування, а для творення, і розуміння цього досягається завдяки людяності в кожному з нас.