Світ, який оточує нас, дивовижний, сповнений яскравих фарб. Ліси і гори, міста та дороги, смарагдові води тропічних морів, білосніжний іскристий пісок пустельних пляжів… Все це наш світ. Який ми можемо бачити, відчувати, досліджувати.
Десь на далеких островах Океанії немає великих будівель, і люди шукають прохолоду в тіні розлогих дерев з м’якою деревиною. Різнобарв’я рибок серед таких же барвистих коралових рифів – таке ж звичне явище, як для нас взимку – сніг. Сапфір моря, зелені пальми – головне багатство людей в тих краях. Одягаються вони зазвичай дуже яскраві тканини: смугасті, прикрашені квітами, з зображеннями рибок. Місцеві розмальовують собі обличчя особливими візерунками, носять яскраві браслети. Думаю, що цим підкреслюють, що людина теж важлива частина природи, як дорогоцінний камінь. Що він теж гарний, як і все природне, і сповнений радості.
В одних краях люди носять спідниці з листя місцевих рослин і гірлянди запашних квітів на шиї. А в іншій країні теж є… морі, а на узбережжі всі ходять в куртках і чоботях, і в брюках – і чоловіки, і часто жінки. Тут є зима, пронизливий вітер овіває приморські дюни. Це Польща.
І зовсім вже на іншому кінці світу, в далекому суворому краю лісові хащі перемежовуються з трав’яними долинами. Безкраї моря шавлії, біжать за ним козулі. Взимку температура здатна впасти до мінус сорока градусів за Цельсієм. Це земля індіанців, що жили у вігвамах, оленів, койотів, бурих ведмедів, зайців, рисей, сов, беркутів і гримучих змій. Колись тут ходили незліченні стада диких лютих бізонів. Це землі Канади.
В цей час в іншій півкулі лайнер з туристами причалює до міста, зберігає велич епохи колоніального панування. Форти і фортеці, гавані і кораблі, озеленені дворики, балкончики з живими квітами і кованими решітками, спекотні красуні в яскравих сукнях – це Пуерто-Ріко. Тут шукали незліченних багатств, сюди прагнули за золотом авантюристи. Тепер сюди їдуть бажаючі побачити частинку краси нашого світу.