Громадянська битва, на мою думку, сама жорстока і кривава битва, адже в ній борються часом близькі люди, що колись жили в одній цілій, єдиній країні, веровавшие в одного Бога і дотримувалися одних ідеалів. Як же відбувається так, що рідні люди встають по різні сторони барикад і чим закінчуються такі війни, ми можемо простежити на сторінках роману — епопеї М. А. Шолохова «Тихий Дон».
У своєму романі автор розповідає нам, як жили козаки привільно на Дону: працювали на землі, були надійною опорою російським царям, билися за них і за державу. Сім’ї жили своєю працею, у добробуті й повазі. Веселу, радісну, повну праці та приємних турбот життя козаків перериває революція. І перед людьми постала незнайома досі проблема вибору: чию сторону прийняти, кому вірити — червоним, обіцяє у всьому рівність, але заперечує віру в Господа Бога; або білим, тим, кому служили вірою і правдою ще їхні діди і прадіди. Але чи потрібна народові ця революція та війна? Знаючи, які жертви треба принести, які труднощі подолати, народ, мабуть, відповів би негативно. Мені здається, жодна революційна необхідність не виправдовує всіх жертв, зламаних життів, зруйнованих сімей. І ось, як анонсує Шолохов, «до смертної бійці брат йде на брата, син на батька». Навіть Григорій Мелехов, головний герой роману, раніше противившийся кровопролиття, сам легко вирішує чужу долю. Звичайно, перше вбивство людини сильно і боляче вражає його, змушує провести немало безсонних ночей, але битва робить його жорстоким. «Я сам собі страшний став… В душу до мене глянь, а там чорнота, як у порожньому ями»,- зізнається Григорій. Жорстокими стали всі, більш того жінки. Згадати хоча б сцену, коли Дарина Мелехова без вагань вбиває Котлярова, вважаючи його вбивцею свого чоловіка Петра. Однак не всі замислюються над тим, заради чого проливається кров, який сенс війни. Невже «на потребу багатим женуть на смерть»? Або ж відстоювати права, загальні для всіх, зміст яких не дуже — то зрозумілий народу. Простий козак може тільки бачити, що ця битва стає безглуздою, адже не можна битися за тих, хто грабує та вбиває, гвалтує жінок і підпалює будинки. А такі випадки були як з боку білих, так і з боку червоних. «Всі вони однакові… всі вони — ярмо на шиї козацтва», — говорить головний герой.
На мій погляд, головну причину трагедії російського народу, яка торкнулась буквально кожного в ті часи, Шолохов бачить у драматизм переходу від старого, століттями формувався укладу, до нового ладу життя. Стикаються два світи: все, що було раніше невід’ємною частиною життя людей, основою їх існування, несподівано руйнується, а нова ще треба прийняти і звикнути до нього.