Письменник-гуманіст Ст. Короленка в оповіданні «Діти підземелля» сконцентрував увагу на проблемах байдужості, людської черствості, крайньої убогості. Однак відразу протиставив їм такі риси характеру, як внутрішньо мужність, співчуття і милосердя. На його думку, вони повинні стати ліками від скверни в серцях людей.
Найчастіше соціальні проблеми є наслідком руйнування духовної сфери народу. Прикладом цьому творі служить так зване «суспільство в суспільстві» — група бродяг, які відкинули більш успішні жителі.
Валек і Маруся представляють саме цей прошарок суспільства. Вони змушені жебрати та красти, щоб вижити. Одного разу діти зустрічають Василя — представника іншого шару. Життя його спокійна, проте затьмарюється смертю матері і холодністю батька. Їх знайомство свідчить про те, що ніякі спроби розділити людей за тими або іншими ознаками не можуть перешкодити їх взаємодії і взаємного впливу.
Маленькі ізгої дають Васі можливість відкрити істинні людські цінності. У ньому з’являється милосердя, змушує допомагати людям від щирого серця. В особі Марусі і Валека хлопчик знаходить справжніх друзів і душевне тепло, якого він позбавлений у власній родині.
Вася ж, у свою чергу, дарує вмираючої маленької Марусі радість, даючи дівчинці пограти його іграшками, у тому числі подарунком покійної мами — лялькою. Доброта хлопчика в підсумку допомагає йому достукатися до батька, який дізнається про зникнення ляльки і дивних нових друзів сина і, врешті-решт, змінює до нього своє ставлення. Він зміг проявити мужність, визнав свої помилки і зумів їх виправити.
Автор вміло провів паралелі у своєму творі між зовнішніми проблемами суспільства і внутрішніми, концентруючись на тому, що саме духовна вбогість, байдужість і сліпота стають джерелом бідності як соціальної проблеми.