Твір на тему “Булгаков”

Для мене Булгаков М. А. є однією з найбільших загадок людського генія. Всі без винятку його творіння виділяються з величезної маси творів XX століття. Вони дуже несхожі на інших, оригінальні і несподівані, щоб бути невпізнаними. Спектр проблем, порушених письменником у творах, надзвичайно широкий і різноманітний. Відчувається, що він любить людину, щиро цікавиться усіма проявами людської натури, часом неприємними. В булгаковських творах є любов і ненависть, жадібність і безкорисливість, Бог і диявол. Добутком, що став вершиною його художнього генія, з’явився роман “Майстер і Маргарита”. За нього Булгаков боровся до кінця життя. Роман увібрав в себе всі філософські, моральні та соціальні проблеми, що цікавлять письменника, став глобальним історичним працею, затребовавшим довгої та кропіткої архівної роботи.

Однак для мене це твір цікавий не стільки як чудовий історичний працю і щемлива любовна драма, скільки як блискуче сатиричний твір, розкрив один із найцікавіших періодів в історії нашої країни, не схожий ні на один відомий раніше і має свій, ні на що не схожий стиль життя, – період непу.

Булгаков неповторний як сатирик. Неможливо без посмішки читати портретне опис героїв, з якими пов’язана сатирична лінія роману. А чого варта сценка погромів в Торгсине і Грибоєдов е, влаштованих нерозлучною парочкою Коровьевым і Бегемотом. Ці сцени надзвичайно яскраві і живі, Булгаков в’їдливо насміхається над існуючим порядком, коли важливим стає не людина, а його документи.

Коров’єв на вимогу пред’явити його письменницьке удостове –

Вадження прорікає: “Щоб переконатися в тому, що Достоєвський – письменник, невже ж треба питати у нього посвідчення?* А в сцені в Торгсине він вимовляє жалісну тираду про захист прав бідної людини, бідолахи” і закликає бити іноземців, вимовляючи “дурнувату, нетактовно і, ймовірно, політично шкідливу річ*. І, як це не дивно, він знаходить прихильників серед відвідувачів гастроному: миршавий дідок кидає кульочок з мигдальними тістечками і б’є іноземця по голові.

Булгаков словами Воланда говорить: “Люди як люди… і милосердя іноді стукається в їхні серця… звичайні люди”. І дійсно, протягом роману ці самі жорстокі, безглузді і вульгарні люди виявляють ознаки людського співчуття і доброти: публіка просить Воланда повернути голову Бенгальському, благаючому про допомогу; милосердна фельдшерка Парасковія Федорівна піклується про кожного хворого клініки доктора Стравінського. Воланд прощає людям багато слабкості тому, що вони – люди… – такими були споконвіку. У всі часи головними людськими пороками були жадібність і боягузтво. З давнини за гроші купувалося все: любов, дружба, честь і совість. Іуда продав Христа за тридцять срібняків. Понад грошей цінувалася лише владу; страх втратити владу змусила Понтія Пілата відректися від Ієшуа, який став йому близьким людиною. Так і в сучасному авторові світі гроші є головною рушійною силою. Хабарництво процвітає повсюдно. Заради грошей люди в цирку готові були стрибати з бельетажу на сцену, битися, тиснути жінок і дітей, йти куди завгодно, хоч до диявола в гості (буфетник вар’єте Андрій Хомич Соків добрався до самого Воланда, бажаючи отримати гроші). Заради захованих будинку багатств валютники зі сну Никано-ра Івановича готові тижнями сидіти на підлозі в театральному залі, є суп і слухати монологи з “Скупого лицаря”. Воланд прощає їх, він говорить: “Люблять гроші, але ж це завжди було… квартирне питання лише зіпсував їх…” А вже заради вирішення житлової проблеми сучасні люди йдуть на все: Алоізій Могоричу доносить на свого сусіда Майстра; київський дядько Берліоза Максиміліан Андрійович Поплавський не сумує про племінника, його думки зайняті лише звільнилася житлоплощею; численні прохачі дають хабарі голові жилтовариства; і нарешті, Воланд розповідає Маргариті історію про одного дуже винахідливому “квартирному проныре”, який в рекордно короткий термін обміняв трикімнатну квартиру на шість кімнат у різних кінцях Москви.

Незважаючи на всі людські пороки, Булгаков не вважає себе вправі засуджувати їх. Адже поряд з брехнею і зрадою серед людей існує чиста любов, теплота і безкорислива дружба. І поки існують ці прекрасні вічні почуття, у людства є шанс виправитися і стати краще. Письменник нагороджує Майстра і Маргариту за стійкість їх любові, він дарує їм спокій.

Тривалий час твори великого письменника, драматурга і сатирика XX століття М. А, Булгаков а перебували під забороною. Його доля продовжила собою нескінченний ланцюг доль талановитих, неординарних особистостей, до яких приходить лише після визнання

Смерті. Гнаний, знедолена, Майстер проходить шлях свого творця: його безцінна рукопис потрапляє в руки вульгарних і обмежених людей, його практично знищують. Булгаков виявився сильнішим за свого героя, він не відрікся від свого дітища і до кінця життя боровся за нього. Для мене М, А. Булгаков завжди був і залишиться Майстром з великої літери.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: