«Творіть добрі справи». Ця фраза назавжди залишиться в моїй пам’яті. Так нас вчили в дитинстві вчителі, батьки, бабусі і дідусі. Допомогти комусь в біді, перевести бабусю через дорогу, врятувати тварину. З самого раннього віку діти знають, що потрібно допомагати нужденним, «робити добрі справи». Дорослі ж називають це благородністю.
На мій погляд, це слово якомога точно і повно виражає зміст усього вищесказаного. Адже благородні вчинки — це не просто допомога. Благородність — це подвиг душі, допомога від щирого серця, безоплатна і щира. Але не можна сказати, що в сучасному суспільстві кожна людина володіє цією якістю. Ст. Вересаєв вважав, що шляхетності можна навчитися, наприклад, у тварин. Письменник розповідає історію про те, як його дурний пес Нарзан кинувся на сторожового ланцюгового Дворняка. Дворняк миттєво звалив Нарзану, тоді всі очевидці завмерли і боялись побачити жахливе. Але сильний пес не став калічити Нарзану, лише трохи потримав і відпустив. На цьому прикладі ми бачимо, що тварини теж можуть бути благородними. Здавна прийнято, що сильний не повинен кривдити слабкого. Так і в цій історії, сильний пес не став жорстоко розправлятися зі слабким Нарзаном, він підніс йому урок, це і є благородність.
Ми знаємо, що благородність має безліч синонімів, один з них честь. У статті Д. Шеварова йдеться про лист А. С. Пушкін а до своєї дружини. Поет пише, що глибоко обурений, що деякі люди терплять приниження і не можуть постояти за себе, відстояти свою честь. З обуреннями поета важко не погодитися, адже саме з-за того, що деякі не можуть захистити свою честь, інші стають все развязнее і нахабніше.
Кожен з нас повинен поважати оточуючих і бути благородним, але в той же час не можна допускати, щоб вас принижували і ображали.