Картина “Батьківщина” – одне з полотен Ст. А. Фельдмана, яким автор спробував донести до кожного з нас всю значимість і глибину цього слова.
Головне місце на полотні займає солдатів – молодий світловолосий хлопець у довгій шинелі. Він притулився до білого стовбура берези і заворожено дивиться вдалину. Він довго був у чужому краю, скучив за рідним домом і нарешті повернувся. Село зовсім поруч, видно вже і вдома, але солдат не поспішає до них.
Він зупинився на пагорбі, порослому пожовклим травою, погладив шорсткою долонею білу кору і завмер, милуючись непомітною красою рідних місць. Золотавий килим під ногами прикрашають останні осінні квіти, але солдат не помічає їх. Він на повні груди вдихає прохолодний осінній повітря і не може надихатися. Спогади про щось близьке і рідне роєм кружляють в голові хлопця. Легка посмішка торкнулася її губ. Бути може, він згадав, як ще хлопчиною носився між цих беріз з друзями або як тут же, під цим деревом, вперше зустрівся з сподобалася дівчиною. Адже наша пам’ять ретельно зберігає всі ці дрібниці, які роблять життя яскравою і неповторною.
Так що ж таке “Батьківщина”? Це не тільки країна, в якій людина народилася. Це просте і звичне слово зберігає в собі так багато дорогих серцю милих дрібниць. Батьківщина – це знайомий з дитинства будинок, вулиця, по якій бігав з друзями, річечка із прохолодною й чистою водою, старі дерева у великому саду.
Іноді людям здається, що десь далеко є місця краще, ніж те, де вони народилися. Але якщо доведеться довгий час не бачити рідних місць, тоді дивишся на них по-іншому. Ось і цей хлопець після довгих років розлуки не може тепер надивитися на, здавалося б, звичайну картину. Він немов в перший раз побачив і ці берези, і блідо-блакитне небо з білими хмарами.
На полотні практично немає яскравих фарб. Солдатська шинель за кольором схожа з полями навколо села. Це створює відчуття єдності людини і природи.
Фігура солдата займає більшу частину полотна, але автор назвав свою картину “Батьківщина”. Так хто ж тоді головний герой на цьому полотні – солдат чи природа? В цьому і є особливість живопису, що кожен з нас може на свій розсуд тлумачити сюжет, зображений пензлем майстра. Думки героя, його почуття, загальне враження від картини – все це кожен з нас відчуває по-своєму. І для мене назва картини лише підкреслює всю глибину почуттів, випробувану солдатом при вигляді рідних місць.
Мене особливо приваблює погляд солдата. Він довго добирався додому, скоріше за все, втомився з дороги, але очі його світяться радістю. З високо піднятою головою хлопець дивиться вдалину з надією на те, що все тепер в його житті буде добре. Створюється враження, що розлука з рідними та близькими зробила солдата сильним і цілеспрямованим. Він зможе, він доб’ється того, чого сам захоче досягти.
Хоча на картині зображено осінь, та ще до того ж день сонячний, все ж від неї віє якоюсь теплотою, прагненням до чогось нового. Хочеться вірити, що ця розлука була останньою.