Твір “Моя мала батьківщина Кубань”

Батьківщина, Росія, рідна природа – ці слова невіддільні. Любов до своєї країни неможлива без любові до природи свого краю. Я живу в дуже красивому і іншому на інші місці. Наш край особливий, і ім’я йому – Кубань.

У кожного на світі є, напевно, улюблений куточок землі такої, де листя по-особливому на верби схилилися над задумливою водою. Де небо вище і простори ширше і так вільно і легко дихати.

Улюблений куточок землі називають малою батьківщиною. Батьківщина – це місце, де я народився, живу, зростання, стаю громадянином своєї країни. Батьківщина – це історія мого народу, з яким пов’язана й історія моєї родини. Родина дає людині коріння, мову, виховання, світогляд. Любов до Батьківщини – та ж любов до будинку, вулиці, району, тільки трохи ширше. У моєму розумінні, це трепетне ставлення до місця народження – в першу чергу, любов до краю.

Моя мала батьківщина-Кубань, чудовий, благодатний край. Край снігових гір і золотих хлібних полів, привільних степів і квітучих садів. Нас оточують сині моря і ваблять гори. Цим не милуватися просто неможливо! Краса багряного заходу і рожевого ранку, чарівна картина полів і степів Кубані – все це помічено багатьма письменниками, зображено на фотографіях і картинах. Кубань, пишається чудовими людьми, які виросли тут. Тут живуть прекрасні люди: хлібороби і тваринники, садівники, робітники заводів і фабрик, лікарі і вчителі, вчені, спортсмени, художники і поети. Всі вони прагнуть зробити нашу Кубань ще краще, багатше, красивіше.

Про Краснодарський край написано багато віршів та оповідань. Благодатна, тепла і гостинна земля Кубані – перлина Росії – це наша мала Батьківщина. Наш край називають житницею Росії, тому що Кубанські чорноземи здавна славляться високою родючістю і вважаються кращими в Росії. На цих грунтах обробляється понад ста сільськогосподарських культур: прекрасна пшениця, чудовий рис, пахне жито, вузькими смужками червоніє гречка. А ще – це тополиний край. Є чудові дубові і соснові гаї, вишневі сади та тінисті липові алеї по всій Росії. Але ось тополиним краєм з гордістю можна назвати тільки Кубань. По всьому краю красуються тополі, надають неповторний вигляд нашої землі.

Я люблю Кубань за її неосяжні поля, величаві гори, ліси і просто за те, що я тут народився. У нашого краю багата, самобутня історія. Наприкінці 18 століття цариця Катерина II подарувала ці землі козакам. З тих пір пройшло чимало часу, Краснодарський край процвітає.

Краснодарський край – це моя батьківщина. З самого дитинства я дихаю її природним повітрям і насолоджуюся запахами, які важко ще де-небудь зустріти. Природа, батьківщина, народ, джерело – слова одного кореня.

Кубань – це незвичайний, чудовий край. Прекрасна природа Кубані! Якщо вийти в сад, у степ, в полі, просто виглянути у вікно, можна побачити справжнє диво! З самого ранку небо ясне, ранкова зоря розливається… рум’янцем. Світле сонце повільно піднімається і висвітлює поля, луки, річку. На галявині густа трава, а біля самої стежки зростає весела ромашка. В сухому чистому повітрі пахне полином.

Я люблю слухати музику весняної капели, вслухатися в квапливий лепет річки, дзвінкий пташиний розмова, дзюркотливий під льодом струмочок, радіти сонцю, прийдешнього дня. А може, я й прийшов у цей чудовий світ, щоб радіти і дивуватися. Дивуватися распустившемуся квітці, пісні жайворонка в небі, синяві хмар – і наповнюється душа моя добротою і красою. Тепер я багатий. Біжу, ділюся скоріше своїми скарбами з іншими і пам’ятаю: це земля тебе тримає у своїх долонях, плекає і ростить, як турботлива мати.

Безліч курортів розсипано по узбережжях Чорного і Азовського морів. Навряд чи ще є місце на земній кулі, де можна було б зустріти таку різноманітність природних умов, як у нашому краї. На півночі його – клімат помірно – континентальний, на півдні – субтропічний.

Незліченні багатства криються в надрах землі: нафта, газ, ртуть, залізні і апатитові руди, мармур та інші корисні копалини. На Кубані багато красивих міст, кожен – зі своїм “обличчям”, колоритом, атмосферою.

Моя батьківщина – “комора сонця”. Вона багата лісами, і повноводними річками, і чистими озерами, і дзеркальними джерелами.

Отчий дім, рідний край. Так називаємо ми землю, де народилися і живемо, де працювали наші діди і батьки, землю, яку вони захищали, за яку гинули. Без цієї землі незрозуміло слово “Батьківщина”. Її могутні корені здатні дати людині високу ступінь моральної стійкості.

Література про Кубані цікава не тільки мешканцям нашого краю, але й іншим регіонам, так як в ній відображені історичні події, діяльність видатних вчених, письменників, художників минулого і сьогодення, що є частиною історії всієї країни.

Перш ніж я стану громадянином країни, я повинен бути громадянином своєї малої батьківщини, знати її традиції і жити її життям і турботами. Знання про рідний край – істотна частина інтелектуального потенціалу людини, громадянина.

Кубановедение – означає знання про свою малу батьківщину, – від слова “відати”, чи знати свою рідну Кубань, її природу, історію, господарство, побут, погляди, вірування, традиції кубанців. Ось чому необхідно вивчати навколишнє життя, рідний край.

Саме людина повинна робити все для того, щоб не вмовкала, не вмирала природа. Він від ветеранам за майбутнє природи. Щоб вберегти природу від загибелі, щоб зберегти її багатства, потрібно кожному будинку людині зрозуміти, що природа – це наш дім, наш храм, за який ми всі у відповіді. І кожен повинен привести в порядок навколишній його куточок, кожен повинен уміти по-справжньому любити, розуміти і охороняти природу.

Коли ми говоримо про природу, ми говоримо про свою землю, про свою Батьківщину, про Кубані. Нехай у нашому рідному куточку ніколи не замовкають голоси птахів, нехай шумлять ліси, скрекочуть коники, нехай природа живе і дихає.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: