Твір Мольєра «Міщанин у дворянстві»

У творах видатного французького комедіографа Мольєра відбилися проблеми й естетичні пошуки його часу, а його доля відобразила становище письменника в суспільному житті Франції XVII століття. В історію світової літератури Мольєр увійшов як засновник «високої комедії». Незважаючи на правила, дотримання яких було обов’язковим для драматургів його часу, Мольєр створив художньо досконалі комедії з напруженим сюжетом і цікавими характерами. В основі сюжетів його комедій лежить конфлікт, відомий классицистам,- протистояння пристрастей здоровому глузду. В основі комізму — невідповідність реальних подій тому, як вони сприймаються персонажами. Цю загальну комічну настанову Мольєр насичує історично достовірними персонажами, розкриває найбільш типові характери.

Як митець свого часу Мольєр добре розумів, чого потребує публіка, і створював п’єси, які користувалися неабиякою популярністю. Але талант його полягає в тому, що, розважаючи глядача, він його виховує, повертає до моральних цінностей. Імена багатьох його персонажів стали загальними й означають людину, якій притаманні ті чи інші риси. Яскравий образ створює Мольєр у комедії » Міщанин-Шляхтич». Головний герой Журден має все, чого може бажати людина: сім’ю, гроші, здоров’я. Та Журдену заманулося вибитися у шляхтича. Це стає його маніакальною ідеєю, яка завдає чимало клопоту його родині, але подобається цілій купі шарлатанів, що годуються біля нього та потішаються над ним: перукарі, чоботаря, «вчителі» етикету. Користується примхою Журдена і аристократ Дорант. Він знає, що Журден закоханий у шляхетну До-рімену, з якою він і сам не проти побратися. Дорант приводить Доримену в дім Журдена, де їх чекає розкішний обід. Від свого імені він дарує красуні цінності, які передав йому для Доримены Журден. Виникає комічна ситуація, герої говорять, не розуміючи один одного, кожен про своє: Доримена думає, що цінності дарував Дорант, і обурюється, коли Ден применшує їх цінність, бажаючи виглядати скромним в очах своєї обранки. Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишків здорового глузду: він не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким підніжний кормом, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує «посвячення у муфтії». Комедія завершується справжнім святом веселощів. герої отримують те, чого прагнули: три пари закоханих з’єднуються (Клеонт і Люсіль, Дорант і Доремена, Ковель і Ніколь), а Журден стає, хоча і химерическим, але шляхтичем. Мольєра справедливо називали автором «високої комедії». За смішними події

Ми комедії ховаються серйозні висновки, а комічні образи стають сатиричними. Поведінка Журдена, Доранта зумовлена їхнім становищем у суспільстві. Журден прагне стати шляхтичем, щоб довести всім і собі свою значимість. Але Мольєр показує, що людину треба цінувати такою, якою вона є, що кожен повинен робити в житті свою справу. Дорант — аристократ, але нічого, крім титулу, у нього немає: ні грошей (їх він бере позику у Журдена), ні аристократичних, піднятих почуттів. Він використовує Журдена, щоб справити на Доримену враження багатія. Маркіза ж дає згоду на шлюб тому, що вважає Доранта дійсно тим, за кого той себе видає. Її розчарування автор мудро виніс за межі комедії. У комедіях Мольєра здоровий глузд перемагає, та він не є запорукою моральності людини. На прикладі негативних персонажів автор показує, що підступна, лицемірна людина може бути розумною, та перемагають завжди людські чесноти. Починаючи з перших своїх творів Жан-Батист Поклен (сценічне ім’я — Мольєр) спирався на народну творчість, народний гумор. І невідомо, чи став би він великим драматургом, якби не п’ятнадцятирічна школа життя, яку він пройшов під час подорожування з бродячим театром. Але не слід відкидати і ролі прекрасної освіти, одержаної ним, що дало змогу увійти у найвищі суспільні кола і бути обізнаним в усіх сферах суспільного життя. Як виходець із буржуазного середовища, Мольєр залишав за собою право висміювати його негативні риси, а як людина освічений, він здобув право на висміювання вад дворянських кіл.

«Міщанин — шляхтич» — одна з найкращих п’єс драматурга. У цьому творі сатиру автора і направлено на два громадських класу. Зображуючи довірливого і доброзичливого купця Журдена, автор гнівно засуджує його прагнення будь-яким шляхом набути дворянських манери. Хоча Журден і наймає собі різних учителів, які навчають його манерам, танцям, музиці, проте залишається пихатим і грубим. Розсудлива дружина Журдена не тільки не підтримує свого чоловіка, а й намагається навести його на розум: «А мені так совісно дивитись, яку ти моду завів. Власної оселі не пізнати. Можна подумати, що в нас щоденно свято: з самого ранку, тільки й знай, грають на скрипках, пісні співають,- сусідам і тим спокою немає». Але найгостріше перо сатири Мольєр направив на викриття паразитуючої знаті. Талант Мольєра виявився не лише у написанні низки сатиричних творів, а й у створенні комедії балету. Цей жанр був розвинутий ним для придворних урочистостей. Але геній драматурга виявився у поєднанні двох мистецьких жанрів для показу важливих суспільних проблем свого часу.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: