Ідеальних людей не буває. У кожної людини є свої недоліки.
Однак є такі недоліки, які нікому не заважають, а є такі, що можуть бути неприємні іншим.
Наприклад, є люди, що проявляють грубість по відношенню до інших. Спілкуючись з оточуючими, вони кажуть різким, дратівливим тоном. В їх мові зазвичай відчувається повчальний тон, звучить презирство чи зарозумілість. Такі люди не вважають за потрібне вислухати співрозмовника до кінця, перебивають його.
А ще є друзі-приятелі, які не вміють зберігати секрети. Цим вони часто роблять боляче іншим: адже тобі, як близькій людині, довірили саме сокровенне, найдорожче, а ти розповів про це заради власного задоволення стороннім людям.
Серйозним недоліком вважаю і невміння стримувати свою обіцянку, порушувати дане слово. Запальність… і нестриманість теж не прикрашають людину. Розмовляє з тобою такий співрозмовник, розмахує руками, кричить, не слухає тебе, а чує тільки себе. З таким не захочеться довго спілкуватися.
Мені не подобаються люди, які вважають за необхідне говорити всю правду в очі, не враховуючи при цьому ні обставин, ні настрою співрозмовника. Упертість, брехливість, жадібність – ці риси я теж вважаю негідними людини. Відомо, що вчинок породжує звичку, а звичка – характер. Тому потрібно займатися самовихованням, стежити за собою, вміти бачити свої недоліки, ставитися до себе об’єктивно, з тим щоб зживати в своєму характері все погане і змінюватися на краще – до кращого і для себе, і для оточуючих.