Кожній людині подобається який-небудь поет або письменник. Його твори підтримують у важкі хвилини, допомагають боротися зі своїми слабкостями і недоліками. Для мене таким творцем став Михайло Юрійович Лермонтов. Саме він зміг знайти потрібні слова, які допомогли, нарешті, зрозуміти, що коїться в моїй душі.
Накочує смуток часто від думки, що поруч немає нікого, хто зміг би тебе зрозуміти і прийняти таким, який ти є. Але, занурюючись у поезію Лермонтова, відчуваєш, ніби вас вже двоє, і все не так вже погано.
Коли мені до рук потрапляє книжка віршів Лермонтова, я поринаю в зовсім іншій, хвилюючий і кличе світ. Твори цього поета покликані не повчати або заспокоювати, а пробуджувати всі почуття. Герої його творів цілеспрямовані, сильні, вольові та вірні своїм ідеалам. Я б теж в деякій мірі хотів бути схожим на них – виробити ці… якості в собі, не боятися труднощів, боротися і йти до своєї мети.
Лермонтов по праву займає місце серед великих російських поетів. Створені ним образи не тьмяніють від часу, вони продовжують хвилювати серця людей, незважаючи на вік.
Однак кожному Лермонтов близький по-своєму. Хтось любить його за те, що поет оспівує батьківщину, хтось за образ юнака, задумливо й сумно дивиться вдалину, а деяким близький Лермонтов як бунтівний автор безсмертного “Вітрила”, просить бурі і рветься без страху назустріч стихії. Звичайно, всі вони мають рацію. Вірші Михайла Юрійовича несуть в собі смуток і мужність, спрагу недосяжною свободи, передчуття втрат, безмірну любов до рідної землі. Твори Лермонтова багатогранні й різноманітні. Але всіх їх об’єднують особливий голос, мелодика і інтонація, виділяє Лермонтова, його авторський стиль. Він ніби втягує тебе в свої роздуми, розкриваючи заповітні таємниці, що зберігаються в глибинах душі.