Гоголь не закінчив свою поему “Мертві душі”, тому що зрозумів: ситуацію в Росії ще довго не можна буде виправити, хоча в першому томі все ж подає деякі надії на світле майбутнє.
Гоголь написав “Мертві душі” у той момент, коли в Росії ще існувало кріпосне право. Тому багато поміщики ставилися до селян жахливо: били їх, принижували, продавали, як домашніх тварин. Поміщики намагалися роздобути якомога більше селян, це вважалося багатством.
Свою поему Гоголь і посвітив цього, Чичиков є прототипом всіх поміщиків Росії. Чичиков починає свою подорож по губерніях, щоб скупити “мертвих душ”. Також йде розповідь способу життя поміщиків, на прикладі, Коробочки, Собакевича або інших героїв. Вони, звичайно, відрізняються один від одного. Коробочка дорожить кожною копійчиною, а інший головний герой витрачає останнім. Манілов, він навіть не знає, скільки у нього душ, байдужий до всього що відбувається. Але їх спільна риса полягає в тому, що всі поміщики просто існують, нічого не роблять, сидять на шиї держави.
Будь поміщик у творі Гоголя не відрізняється особливою грамотністю, вони все неосвічені. Плюшкін показаний скупердяем, він шкодує навіть для себе, а Собакевич краде і йде на обман. Манілов кілька років читає одну і ту ж книгу, яка припадає пилом на чотирнадцятій сторінці.
У всій поемі Гоголь представляє грубих, що йдуть на принизливі вчинки, неписьменних, жорстоких поміщиків. Але в поемі можна і побачити замилування природою, це уривок про російську дорогу, опису обстановки. Трійка порівнюється з Руссю, оскільки автор показує, що є шанс змінити Батьківщину, але це буде в майбутньому, в іншій Росії.
Крім цього, Гоголь зобразив і функції держави, її непрактичність, адже у той час не можна було продавати та купувати душ, але багатьом, наприклад, Чичикову вдавалося це зробити. А значить, що і порядку в країні не було. Ніхто не стежив за правами людини, люди жили заради грошей, “мертвих душ”, порожнього існування, ніхто з представлених героїв не приніс користі суспільству.
Але є і два героя, які, на думку Гоголя можуть змінити своє життя. Це Чичиков і Плюшкін, тому їх біографія дана в таких подробицях. Вони трохи відрізняються поведінкою, у них зароджуються світлі думки, які потім приведуть їх до нормального життя, так задумав автор.
Сама назва п’єси має два значення: Перше – мертві душі, які купували і продавали поміщики. А друге – мертві душі самих поміщиків.
Таким чином, можна сказати, що сенс поеми Гоголя “Мертві душі” має кілька напрямків. Перше – історичне, зобразити справжню… дійсність того часу. Друга – соціальна, показати проблеми суспільства, в першу чергу, це кріпосне право і беззаконня поміщиків. Третя – поручительная, поставити на вірний шлях виправлення.
Гоголь знаменитий своїми творами, він вкладав величезний філософський сенс в поему, яка дійшла до сьогоднішнього часу.
Сенсу в цій поемі, взагалі, багато. Це дуже глибокий твір, якого, кажуть, при кожному прочитанні відкривається по-новому. Завжди можна відкрити щось цікаве в характерах і деталях.
Взагалі, саме суперечливе назва і те, що відбувалася купівля душ у російській імперії, ніби це демони скуповували їх, наштовхує на думку про щось гріховне. Тобто не дуже добре (і Гоголь розумів це те, що так довго був у нас рабовласницький лад. І в поемі ми бачимо тих, хто розподіляє душі людські. Це не найкращі, не самі добрі і розумні люди. Навпаки, у кожного свій серйозний недолік: мрійливість, жадібність, дурість, азарт… І все це вдаряє по людях (селянам), які від цих поміщиків залежать.
Поема, як і п’єса “Ревізор”, сатирична. Микола Васильович викриває і висміює таких поміщиків, саму систему теж, мабуть. Я чув, що Гоголь у своєму заповіті говорив багато про добро і відповідальності. Той же поміщик повинен розуміти відповідальність за людей, які йому підпорядковуються… Це навіть серйозніше, ніж генерал і його солдати, ніж начальник і підлеглі, так як поміщик мав глобальну владу над кріпаками. Він мав би дбати про їх добробут, про їх розвиток… А в реальності виходило, що поміщики думали тільки про себе.
Тобто я думаю, що головний сенс викривальний… Також сміється автор і над самим Чичиковим, який, по суті своїй, авантюрист просто! І він з усіма зумів знайти спільну мову. Хоча в підсумку, не до чого доброго його афера не привела.
Ще дуже важлива тема Росії, яка, мовляв, птах-трійка мчить кудись. Ось ми навіть шматочок вчили. Так, це красиві рядки, які змушують замислитися про долю країни. І про нас усіх, яких вона несе. Але відчувається в тих рядках і любов. Любов не тільки до країни, але і до її народу.
Кажуть, що народ отримує тих, кого і заслуговує. Значить, на той момент селяни заслуговували таких лише поміщиків. Селяни були залякані, іноді ледачі. А в підсумку вилилося це через довгі роки в революцію! Навіть після скасування кріпосного права не дуже багато по суті змінилося… Навіть зараз, мені здається, його відгомони все ще є в нас.