Мцирі романтична поема, написана великим поетом Лермонтовим. Мова в поемі йде про вольнолюбивом юнакові який жив у монастирі і марив про своїй прекрасній Батьківщині. В інші роки він міг би стати героєм свого народу відважний і волелюбний горець. Як він сильний показує його боротьба з барсом. Він здобуває перемогу над звіром.
Хлопець гарний і замріяний. Так і бачиться гірський Кавказ де смаглявий юнак сидить на скелі, спрямувавши погляд далеко-далеко. Напевно, шукає очима свою Батьківщину.
Які питання ставить Лермонтов в поемі Мцирі? Автор ставить перед нами питання про жорстокість долі, про сенсі існування та неминучість, права особистості.
У творі «Мцирі», Лермонтов зачіпає діалектику душі людини, яка волею долі потрапив в строгий патріархальний уклад життя чернечої обителі.
Сам монастир, спочатку в романі, показаний як щось світле і гуманістичне, що дарує життя людині. Причому таке спасіння, відбувається наочно, коли юного хлопчика, реально виходжують ченці рятуючи його від неминучої смерті, так як хворість і його стан від неї не дозволили б йому вижити.
Однак подолавши смерть, головний герой, починає жити і взращиваться в умовах, які по суті, надягають на нього духовні кайдани. Причому культура та патріархальні порядки, притаманні юному мцирі і від безвиході що його поневолює своїм буттям, він стає справжнім бранцем та ідеологічним антагоністом суспільства, якому він як би всім зобов’язаний.
Саму цю допомогу, можна розцінювати тільки як благо чисто з матеріальної точки зору, так як даруючи життя його тілу, вона, по суті, забирає життя у його душі пленяя її. При цьому, сама обитель, діючи вкрай авторитарно, і за рахунок цього не входячи і не вникаючи в душевні переживання і сподівання героя, з моральної точки зору, однозначно показана самим автором, як класична поневолювач.
Такі умови, по суті чужі як самому романтизму, в стилі якого писав сам Лермонтов свій твір, так і людині, яка має свої ідеали моральності і культури і хоче в них жити, відчуваючи справжню зводу, а в місці з нею і гармонію душі. При цьому сам такий дисбаланс, який викликаний гнітом обителі, неминуче сам по собі, нічого крім виклику від морального антагонізму, викликати не може.
Цей виклик, трансформується в втеча, в самий крайній момент його життя, коли їм повинен був бути прийнятий обід, сигналізує про його остаточне смиренні та інтеграції в чужоземне для нього культуру і все, що з неї випливає.
Трапляється втечу, де Лермонтов з допомогою свого приголомшливого опису лона природи рідного для автора і точного опису фарб почуттів, які вона викликала. Його романтичну ідилію посилює прекрасний образ грузинки і її глечик з водою, представлений автором як ключ до потенційного порятунку для тіла виснаженого юнака.
Крім того, автор показує, як зовсім незначний по тимчасовому інтервалу проміжок часу, може стати цілою життям і затьмарити то рабство душі, яке породжувало в головному герої тотальний конформізм. При цьому самому мцирі, вдалося втілити свою мрію про пагони, яка визрівала в ньому в якісь моменти загострено, а в які підспудно, але в підсумку при її реалізації, дала героєві відчуття самодостатності і задоволення першорядних надій і чаяней у всіх сенсах благодаті життя.
У завершенні рома, головного героя, знаходять і на тлі спроби ченців перестерігати і знову поневолюючи його вселяти про його неправильності у виборі він помирає. При цьому, його смерть так само наповнена яскравими фарбами ідеалізму і переваги його душі, над гнітом патріархальних ідей обителі. Йому гордо вдається померти, спрямувавши свій погляд на далекі, але таки рідні місця, які видніються у вигляді далеких гір і обстановки гармонії яку йому дарує прекрасний сам монастиря.
Одним з найкращих творів Михайла Юрійовича Лермонтова, я вважаю його поему «Мцирі».У цьому творі найбільш сильно відображені нелегкі думки автора і його філософські питання, які він сам не може вирішити. У цій поемі змальовано життя юнака-Мцирі, для якого життя в монастирі стає в’язницею. Мцирі дуже хоче з’ясувати, що ж означає жити по-справжньому. Так, після своїх пригод він пише про це:
Ти хочеш знати, що робив я на волі?
Жив-і життя моя без цих трьох блаженних днів
Була б сумніше і похмурий.
Кульмінацією поеми є бій з могутнім барсом. В цьому бою розкривається вся сила і дух героя.
Юнак перемагає барса, але зраненого і знесиленого його повертають в монастир. Перед смертю Мцирі згадує щастя «трьох блаженних днів» на волі. Вмираючи Мцирі обіцяє «і нікого не прокляну».
«Мцирі» — ця поема Лермонтова дійсно змушує задуматись над багатьма речами. У поемі мова ведеться про долю юнака-Мцирі, який за велінням долі живе в монастирі і життя його тут проходить у його думках, як справжнє тюремне ув’язнення.
Мцирі просто навіть не може зрозуміти того, що жінок там на волі, як це жити на волі, адже тут все йому вже ясно і це закоючение його морально пригнічує.
Так от коли Мцирі виявляється на волі на три дні — ці дні стають найкращим, що тільки могло з ним статися. Головний героя почувтвовал запах тієї свободи, до якої так прагнула його душа все це час.
Також варто підкреслити особливі героїчні якості Мцирі, особливо очетливо які виражає його боротьба і перемога в підсумку над барсом.
І в підсумку варто зазначити, що хоча хлопець і був знесилений, але він був щасливий, що почувстыовал свободу цих трьох щасливих ” для неї днів.
Поема Лермонтова являє собою ліричний монолог, спробу молодого послушника виговоритися, відкрити свою душу, хоча б і перед обличчям смерті. Мцирі, з дитинства укладений в стінах монастиря, все своє недовге життя мріяв про свободу. Позбавлений навіть надії на свободу, в холодних та бездушних стінах монастиря, йому залишалося тільки згадувати неясні картини далекого дитинства.
Тому, коли Мцирі представилася можливість, він біг, біг в нікуди, в невідомий і незнайомий йому світ, світ, повний небезпек і диких звірів.
Ціна цих трьох днів, проведених на волі, виявилася високою. Поранений і змучений герой гине, ні на секунду не пошкодувавши про свій вчинок, тому що тепер він міг сказати про себе — «я — жив».
Сьогодні, з висоти п’ятого десятка, все більше дивуюся, чому літературні твори написані письменниками далеко не в дитячому віці, намагаються донести до мізків дітям у школі.
Адже їх написала людина, часто не молодий, навчений досвідом. І як можна осягнути думка дорослої людини, дитині 13-16 років?!
Тому, мабуть, рідкісний дитина може зрозуміти твір до самої її глибини. Усі грані, і контексти.
Ось і зараз мені Мцирі відкрилося б по іншому.
Сьогодні це чистої води «езопова мова» Обхідний шлях цензури. Вираз нашої сьогоднішньої «однобокості» політики, і гегемонії.