Пейзаж – це жанр живопису, головним предметом зображення у якому є природа. Види пейзажу залежать від того, що зображено на полотні. Виділяють сільський, міський, морський пейзажі. Художники – пейзажисти прагнуть передати всю красу, повноту і безмежність природи, навколишнього людини. Особливого розвитку цей жанр набуває в дев’ятнадцятому столітті, коли з’являються тюбики з фарбою. Живописці перестають бути прив’язаними до майстерні і відправляються на пленер – малювання картин з натури.
До жанру сільського пленеру відноситься картина Іллі Рєпіна “Літній пейзаж”. Головне місце в картині займає зображення природи. Старий парк з великими деревами, які зрослися так, що здалека здаються непрохідними. У центрі – старий дерев’яний місток, колоди якого выбелены дощами, снігами і сонцем. Художник зміг показати його хиткість, неміцність. На містку стоїть дівчина.
Рєпін вправно малює старий парк. На сонці вона переливається всіма відтінками зеленого кольору: від блідо-салатового до насичено – смарагдовою. У тінистих місцях ця колірна гама змінюється. Темно-болотний, сіро-зелений,… оливковий – головні в цій частині картини. Пісочно – коричневі доріжки парку давно закладено, у багатьох місцях поросли травою. Вся атмосфера природи на картині створює враження вічності, непорушності.
На противагу потужної природі, як би підкреслюючи її велич, в центрі полотна розташована тендітна вишукана постать дівчини. Рєпін з ніжністю і любов’ю змальовує її. Оздоблення дівчини написано в світлих тонах. Художник підкреслює тонкий стан красивим платтям блідо – рожевого кольору. Біла парасолька ледь видно в складках довгої спідниці. Модний капелюшок прикриває красиву зачіску героїні. У такому вбранні дівчина могла б гуляти по головній вулиці великого міста. Але вона зупинилася тут, в зарослому парку, на старому містку. Автор протиставляє образ героїні образу навколишнього її природи.
Мені дуже сподобався задум В. Рєпіна показати велич природи в порівнянні з тендітною жіночою фігурою. Художник як би закликає нас не забувати, що люди – лише крихітні істоти, яким неможливо сперечатися з матінкою – природою.