Розмірковуючи про важливих людей у своєму житті, ми найчастіше ставимо їх у такому порядку – батьки, близькі родичі, друзі, знайомі. Батьків і родичів не вибирають, знайомих не впускають занадто глибоко в житті. І тільки справжній друг – це людина, стосунки з якою базуються на взаємності, доброзичливості, щирості і симпатії. Ось так трапляється – зустрічаються двоє незнайомців і при певних умовах стають незамінними один для одного.
Без дружби життя не повноцінне. Але тільки якщо мова йде про справжню дружбу – не порожньому спілкуванні, використанні один одного в корисливих цілях. Як раз це навпаки не приносить нам нічого доброго. Навіщо вам друг, який з вами тільки тому, що йому більше нічим зайнятися, і він легко зникне надовго, навіть не попередивши? Або друг, який з вами говорить одне, аза вашою спиною пліткує про вас? Або той, хто спілкується з вами, тільки коли йому щось треба? Або заздрісник? Хіба такі “друзі” роблять життя повноцінним?
Ні, дружба повинна означати щось інше. У побутовому плані… – це взаємна і щира симпатія, зацікавленість один в одному, бажання поділитися думками та враженнями, комфортне проведення часу. Є прислів’я про те, що друг пізнається в біді. Але не тільки. Справжній друг не тільки допоможе в скрутну хвилину, але і щиро порадіє твоїм успіхам. Як і ви будете радіти за нього. Друг – це та людина, яка буде на твоїй стороні, навіть незважаючи на тебе. Тобто один зможе сказати “ні”, якщо ти збираєшся нашкодити собі якимось чином.
І краще всього справжня сутність дружби, як на мене, розкрита в казці “Маленький принц” А. де Сент-Екзюпері. Там у розмові Лисиця з Маленьким принцом говориться, що для того щоб стати близькими, потрібно дізнатися один одного. Треба впустити людину в своє серце, думки, життя. І самому увійти в його. Це – довіра, і саме воно святе. І це справжнє щастя – бути з ким відвертим і знати, що тебе таким приймуть і не зрадять. І це необхідність у житті кожного з нас.