Часто дорослі, живучи у світі дітей, намагаються зрозуміти його? Може уявлення про навколишній, що склалося у дитини, вплинути на становлення характеру, особистості? На ці питання відповідає автор запропонованого тексту мені відомий французький письменник А. Моруа піднімаючи таку актуальну в нашому суспільстві проблему впливу вражень дитинства на подальше життя.
Аналізуючи дане питання, автор розмірковує про те, чи дійсно діти, підхоплюючи і по-своєму витлумачуючи “фрази, необережно сказані в присутності малюка”, можуть створити певну картину світу. Письменникові важливо зрозуміти, наскільки велика відповідальність дорослих за ті невисловлені побоювання, неймовірні поняття, які починають роїтися в дитячих голівках. Для цього від особи головного героя ведеться оповідь про реальних ситуаціях, свідком яких він був: одна з них – це почутий в перукарні розмову, у результаті якого слово “розлучення” стало синонімом “злочину”. Не випадково автор протиставляє дві точки зору на вирішення цієї проблеми. І якщо для кого-то неважливо, що чує дитина, у якій обстановці зростає, то інші (і автор у тому числі) вважають, що важливо оточити дитину атмосферою любові і довіри, безтурботним спокоєм. Французький письменник прогнозує важкі наслідки “песимістичного дитинства”. У фінальній частині запропонованого мені тексту автор акцентує увагу читача на тому, яку роль можуть зіграти дорослі формування особистості і світовідчуття дитини.
Точка зору автора не викликає сумніву. Письменник упевнений в тому, що дитячі враження здатні вплинути на доросле життя людини. Саме тому А.с Моруа стверджує, що “якщо в ту пору, коли у дитини ще тільки пробуджується свідомість, вселити йому віру в людей”, то він обов’язково виросте щасливою.
Мені зрозуміла і близька позиція автора. Я переконана: якщо проаналізувати поведінку дорослого, його ставлення до людей, то можна зрозуміти, якими враженнями було наповнене дитинство.
Аргументуючи свою позицію, мені хотілося б звернутися до твору Н. В. Гоголь”Мертві душі”. Читаючи історію… головного героя Чичикова, ми бачимо, як він не гребує нічим заради досягнення своїх цілей. На наших очах герой робить все, щоб увійти в довіру до повытчику, обманює його дочка, обіцяючи одружитися на ній, забезпечує лицемірством і підлістю собі кар’єрне підвищення, проводить низку махінацій, пов’язаних зі скупкою мертвих душ у поміщиків. Аналізуючи поведінки героя, ми розуміємо, що витоки його вчинків – у дитинстві, точніше, в повчанні батька. Можна не сумніватися в тому, що саме поради батьків: догоджати вчителям і начальникам, водитися з тими, хто багатший, не пригощати і не пригощати інших, і найбільше берегти копійку – і сформували особистість шахрая.
Про те, як розуміється в дитинстві може визначити риси характеру, ставлення до людей, показує Т. Кудрявцева в оповіданні “Дитячий будинок. Лека”. Дівчинка, яка втратила батьків, яка виросла в блокадному дитячому будинку і вразила всіх працюючих в ньому недитячим милосердям по відношенню до полоненому німцеві, зросла і вибрала собі професію лікаря. Як пише автор, у неї був щасливий дар: Ольга Іванівна не тільки чудово оперувала, а й уміла жаліти, виходжувати хворих. Думаю, навряд чи хтось сумнівається, що витоки вміння героїні співчувати оточуючим потрібно шукати в її дитинстві.
Текст А. Моруа звернений до кожного з нас. Автор допомагає читачеві переосмислити свою поведінку, задуматися про те, в якому світі зростає їхня дитина. Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості – так вважає відомий педагог Ст. А. Сухомлинський, і я повністю згодна з ним.
Дорослі дуже часто живуть поруч з світом дітей, не намагаючись зрозуміти його. А дитина тим часом пильно спостерігає за світом своїх батьків; він намагається осягнути і оцінити його; фрази, необережно сказані в присутності малюка, підхоплюються їм, по-своєму тлумачаться і створюють певну картину світу, яка надовго збережеться в його уяві.