Четвертий роман Тургенєва “Батьки й діти” був опублікований в лютому 1862 року. Дія роману відбувається влітку 1859 року, перед селянською реформою. У статті “З приводу “Батьків і дітей” Тургенєв зізнався, що прототипом Базарова став молодий провінційний лікар Дмитрієв, який помер незадовго до 1860 року. Риси героя Тургенєв міг спостерігати і у сусіда – провінційного лікаря в. І. Якушкіна.
Базарів зображений у романі самотнім, не мають однодумців. Він “рано народився”. Він говорить Аркадію про майбутнє поколінь: “Розумниці вони будуть вже тому, що вчасно вони народяться, не те що ми з тобою”. Базарів є противником порожніх фраз. Він добре розуміє недоліки і небезпеки сучасного йому суспільства, “…коли всі наші акціонерні товариства лопаються єдино тому, що виявляється недолік у чесних людей, коли сама свобода, про яку клопочеться уряд, чи піде нам на користь…” Слова, знову стали актуальними у нинішній нестійке час.
Тургенєв критикує вустами Базарова дітей дворян. Він йде на рішучий розрив навіть з тими, хто співчуває його поглядами, але не має готовності до майбутньої боротьби. Характерна в цьому сенсі сцена прощання з Аркадієм. Базарів говорить приятелю: “…для нашої гіркої, терпкою, бобыльной життя ти не створений. У тебе немає ні зухвалості, ні злості, а є молода сміливість та молодий запал; для нашої справи це не годиться. Ваш брат дворянин далі благородного смиренності або благородного кипіння дійти не може, а це дурниці”.
Тургенєв в “Батьків і дітей” критикує і попутників революціонерів – Ситникова і Кукшина. У статті “Базаров” Писарєв роз’яснив, що Ситніков – дурний прогресист, а Кукшина – емансипована жінка. Базарів є представником демократичної молоді, різночинців. “Мій дід землю орав”, – з… гордістю зізнається Базарів. Він сам не мислить життя без праці. У романі немає вказівок на зв’язок Базарова з революційною інтелігенцією. А момент був якраз перед падінням кріпосного права!
Тургенєв не знав, як розпорядитися далі долею Базарова. Тому в романі героя осягає випадкова смерть.
Герцен вважав, що, “уцелей Базарів від тифу, він, напевно, розвинувся б геть з базаровщины, принаймні в науку, яку він любив і цінував”. К. А. Тімірязєв захоплюється чином Базарова, зазначаючи в ньому “…майбутніх Боткіна, Сеченова…”
На мій погляд, самотність Базарова пов’язано і з його заняттями наукою. Наукові дослідження захоплюють інтелект людини, особливо в його віці, забирають весь його час, свідомість і підсвідомість, день і ніч. Честолюбство, творчий азарт, наполегливість у роботі – все це було в Базарове з надлишком. А громадське визнання його творчих успіхів могло швидко змінити додаток кипучої енергії остаточно в бік саме наукової роботи. В той час не так було багато науковців. Секрети природи доводилося штурмувати індивідуально. Та й зараз метод “мозкового колективного штурму” – допоміжний інструмент у вирішенні проблем.
Базарів – експериментатор. Кожен, хто хоч трохи пробував займатися науковими експериментами, знає, як важко це відбувається, яку масу непередбачених ускладнень доводиться усувати для отримання “чистого” результату. Не буде перебільшенням твердження, що вчений-експериментатор розуміє фізичне явище краще теоретика. Експериментальна робота в науці важка навіть просто фізично: потрібно зібрати установку, макет власними руками за власним проектом при поганому матеріальному постачанні. Базарів бореться за медицину на матеріалістичній основі.
Тургенєв, як глибокий художник, вірно відчув ці особливості творчості в науці і дав зрозуміти читачеві причини духовної самотності Базарова.