Сумно дивитися на сучасне суспільство, де багато молодих людей і дівчат вважають, що у них є тільки права, а обов’язків немає. Точніше, вони вважають, що обов’язки існують лише перед ними самими. Зокрема, вони вважають, що обов’язок їх захищати, підтримувати і забезпечувати всім несе держава.
У той же час слід зазначити, що такий підхід до взаємодії з батьківщиною дуже наївний і навіть примітивний. І це стає добре зрозуміло в такий історичний період, який настав сьогодні. Саме сьогодні, коли Україна стоїть на порозі серйозного конфлікту, стає зрозуміло, що у кожної людини є борг перед батьківщиною.
Про себе я можу чесно сказати, що мій борг перед батьківщиною існував завжди, і я усвідомив це не сьогодні, а ще раніше. Я прекрасно розумію, що батьківщина потребує мене, моєї допомоги, я повинен не тільки брати, але і віддавати їй. У чому ж полягає моя обов’язок перед батьківщиною? По-перше, в необхідності захищати її перед лицем ворога.
Я розумію, що можу бути недостатньо сильним або вмілим для досягнення цієї мети, але, тим не менш, захист не обов’язково повинна відбуватися з зброєю в руках, існують і інші форми ефективного захисту батьківщини. Крім захисту зі зброєю в руках, можна захищати і… в тилу – лікувати поранених, допомагати сім’ям загиблих тощо. До того ж, з відходом на військову службу найсильніших з’являється необхідність замінювати їх у цивільному житті.
Я готовий зробити цю заміну. Якщо ж говорити про мирне часу я теж чудово розумію, що у мене є обов’язки. Всі вони написані у відповідних нормативно-правових актах, які існують в нашій державі. Наприклад, я не порушую закон, не ображаю своїх співгромадян, плачу всі необхідні платежі та податки. Я переконаний, що борг перед батьківщиною – це одночасно і обов’язок перед своїми співвітчизниками, яких я свято шаную.
Життя – дуже складне явище, під час якого дуже важливо пам’ятати, що людина має не тільки отримувати задоволення і радості, але і нести відповідальність за себе і своїх близьких. Саме з цієї причини у людини є борг, у тому числі і перед батьківщиною.
Найчастіше обов’язок перед батьківщиною проявляється під час війни. Тоді суспільство перебуває під максимальним тиском, люди жахливо втомлюються емоційно і їм необхідна допомога і участь всіх, навіть таких, як я. Але і в мирний час зберігаються зобов’язання перед суспільством. Ці зобов’язання закріплюються в законодавстві країни, вони загальновизнані. Я теж їх всіх дотримуюся і планую надалі дотримуватися.