Моє улюблене дерево — це береза. Це дерево — символ України. Напевно, у всіх віршах, книжки і піснях берізку порівнюють з юною дівчиною. Я думаю, що таке порівняння вдало. Мені теж здається, що тоненька і біленька березка схожа на дівчину. Вона така ж гнучка, така ж чиста і світла. Ну, а зрілі та старі берези схожі на дорослих жінок. Вони так само сильні, потужні, як і красиві.
Береза навесні прокидається від зимового сну однією з перших серед інших дерев. Вона стійка до морозів, тому, найімовірніше, їй ніяк не пошкодили весняні заморозки, часті в нашій країні. Ще не розпустилися її листя, а поживні речовини, різні види цукрів, накопичені за минуле літо, вже починають свій рух під її корою. Вони прагнуть піднятися до распускающимся листочкам, щоб підживити їх.
Це «годує» живильну масу називають березовим соком. Лісники, які працюють в російських лісах і гаях, в березні місяці вже поспішають зібрати березовий сік. А квітень місяць теж є хорошим часом для збору цього цінного продукту.
Березовий сік являє собою величезну цінність: він має цілющі властивості, виліковує хвороби. Його п’ють з радістю і дорослі, і діти. Але збирати березовий сік потрібно дуже обережно, акуратно, щоб не знищити дерево. Хоч береза росте дуже швидко, її можна виснажити неправильними методами збору соку.
А адже так важливо зберегти красуню, годувальницю і поилицу березу. Адже вона ще збирається цвісти, надіти свої знамениті зелені «сережки» і знову красуватися до наступної весни. Так що до берізки треба ставитися так, щоб після збору весняного соку вона зустрічала ще багато-багато весен поспіль.
Твір на тему «Береза навесні» варіант 2
Трохи тільки зійшов сніг навесні, а до життя вже пробуджується один із самих улюблених нашим народом дерев. Воно прикрашає вулиці міст і парки, а також ліси і поля. Воно росте майже скрізь. Це береза.
Весна ще не настала в світі, а під білою березовою корою вже стрімко біжать соки. Красиве дерево після зимового сну готується до нової пори року.
Спочатку набухають яскраво-зелені березові бруньки. Потім вони розкриваються в клейкі запашні листочки. Я обожнюю їх запах після запахів зими і вогкості — адже це справжній аромат весни і життя! Спочатку ці листочки маленькі і схожі на сердечка. Потроху вони стають більшими і одягають белокорое деревце одягу свіжої зелені. Тоді берізка прикрашає себе ще й пахучими світло-зеленими сережками.
Бувають берези з сірою корою, навіть з чорної. Наука говорить, що видів цього дерева у світі зустрічається близько ста сорока. Але найкрасивіша — це біла береза. Навесні вона нагадує тоненьку юну дівчину. Гнучка берізка ніби вбрана в сліпучо білий наряд, місцями з чорними смужками. А зверху ще і яскраво-зелений плащ, накинутий. На додаток до витонченого костюму ця красуня надягає ще й сережки.
Берізки навесні дарують нам, крім насолоди своєю красою, ще одну цінну річ. Це березовий сік, який дуже корисно пити, особливо дітям. Лісництва вміють зібрати цей цілющий напій обережно, щоб зайвий раз не зашкодити дереву. Але є «збирачі», які роблять це жорстоко, залишають на дереві надрізи, як відкриті рани, з яких марно тече сік. Не можна цього робити, берізки треба берегти. І тоді кожну весну красуні в сережках будуть радувати нас своїми стрункими фігурами, свіжими ароматами і, в разі необхідності, поживним напоєм.