Хочу розповісти про випадок напередодні 9 Травня. Одного разу в клас зайшла, шкільний організатор та розповіла про ідею пройти учням по всіх ветеранів ВВВ нашого селища і допомогти по дому, зробити те, що попросять люди похилого віку. Ми природно погодилися, вибрали кілька адрес і поділилися між собою. У нас вийшло по 5 осіб на 1 ветерана.
На другий день, відразу після уроків ми розбрелися по селу. Команді, в якій я була, попалася бабуся, яка зовсім не далеко від мене жила. Я кожен день ходила повз її двору і не знала, що вона самотня. Здавалося, у неї є родина, тому що біля двору завжди чисто, прибрано. Фіранки завжди білосніжні, велика кількість квітів на вікнах постійно цвітуть, а значить, є кому за ними доглядати, ворота хоч старенькі, але кожен рік перед Великоднем фарбуються.
Не тільки я здивувалася, коли нам відкрила старенька бабуся, яка ходить з допомогою двох палиць. На її очах з’явилися сльози, коли ми пояснили, навіщо прийшли, але вона не пустила нас у двір і знайшла всім роботу. Двоє прибирали будинок, двоє пішли досадити кілька відер картоплі, а мені дісталася прибирання кухні.
Бачачи, як вона живе насправді, я була засмучена, адже в той час коли ми гралися та бігали по селі, ми могли зрідка приходити і допомагати одиноким людям. Жирна посуд давно нормально не милася, адже руки у старенької зовсім не ті, брудну підлогу від нанесеного бруду після позавчорашнього дощу, рушники, які вже і не прати, а тільки викинути і багато іншого. Виявилося, їй допомагає тільки соціальний працівник, який приїжджає 2 рази в тиждень він же і привозить продукти з магазину.
З усією роботою ми впоралися всього за дві години, потім ще довго сиділи і слухали історії про війну і про життя Тамари Федорівни. Розійшлися коли вже почало темніти. Після цього походу я з подругою почала відвідувати цю бабусю кожну суботу і допомагати їй, чим могли. На жаль, вона трохи не дожила до наступного 9 Травня, але ми не перестали займатися доброю справою і взяли собі піклування старого живе на сусідній вулиці.
Ось так один випадок, один день в плоть перевернув наш погляд на життя і ставлення до літніх людей.