Раніше ви любили регулярно їздити на рибалку, а зараз дивується, що вам могло подобатися в цьому безглуздому чуванні з вудкою на березі? На запитання друзів, коли ви зможете викроїти час, щоб посидіти з ними у барі за келихом пива, ви спантеличено відповідаєте: «Я не знаю», а, вивчивши свій робочий календар в комунікаторі, з сумнівом у голосі призначаєте дату через два місяці? Ви геть забули, що означає слово «відпустка», а все, про що вам хочеться поговорити, це ваша робота? Якщо на всі питання відповідь ствердна, прийміть щирі співчуття: вас абсолютно точно засмоктало у болото трудоголізму.
Що таке трудоголізм і хто такі трудоголіки?
Сам термін в 1968 році придумав американський психолог Уейн Уотс, склавши його з двох слів — «праця» і «алкоголізм». Неологізм дуже скоро ввійшов у широке вживання і був включений в Оксфордський словник англійської мови. Суть цього явища Уотс розкрив у своїй книзі «Визнання трудоголіка», що стала особливо популярної в 90-ті роки XX століття завдяки поширеному у той час руху «Допоможи собі сам», присвяченому звільненню від залежностей, до яких нарівні з наркоманією і пияцтвом був прирівняний і трудоголізм.
Пусте проведення часу — не доля трудоголіків. Тільки робота робить їх щасливішими і цілком займає всі думки. Ну не зміг тато прийти на шкільний спектакль дочки! Залишитися в офісі і доробити звіт було куди важливіше. Трудоголіків моторошно дратує, коли у інших є пріоритети, які стоять на сходинку вище роботи. Свята? Вихідні? Відпочинок з сім’єю? «Дурниця! Нісенітниця!» — вигукнув би затятий трудоголік Ебенезер Скрудж, персонаж безсмертного твору Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». З вихідними трудоголіки героїчно борються як з чимось шкідливим, не розуміючи, навіщо вони взагалі потрібні, коли необхідно працювати, а сон зневажають, знаходячи його марною тратою часу.
Завдяки сучасним технологіям трудоголіки навіть за межами офісу можуть займатися діловими питаннями допомогою мобільних телефонів, планшетів або ноутбуків. Однак дорікати технічний прогрес у розвитку трудоголізму — те ж саме, що звинувачувати супермаркет у виробленні харчової залежності, а лікеро-горілчаний відділ називати розсадником п’янства. Легкий доступ до роботи і багатогодинної праця не перетворюють людини в трудоголіка. Буде помилкою застосовувати цей термін до завантаженим понаднормово людям, в поті чола добувним надбавку до зарплати, щоб відправити дітей вчитися в коледж. Такі трудівники мріють про відпочинок на морському узбережжі або на лижному курорті і цінують години дозвілля, проведені в колі сім’ї та друзів. А ось якщо істинного трудоголіка спіткає нещастя опинитися у відпустці, він відчуває себе як риба, викинута на сушу. Не в змозі розслабитися, він знемагає від туги і жадає скоріше повернутися в офіс до своїх обов’язків. Одержимий жаданням діяльності, зовсім як алкоголік, непомітно для оточуючих отхлебывающий з пляшок, прихованих у тайниках по всьому будинку, він нишком намагається через Інтернет зануритися у свій звичний світ перманентної зайнятості.
Здавалося б, трудоголіки — це мрія будь-якого начальника! Штат, що складається із співробітників, які приходять на роботу ні світ ні зоря і сидять допізна, звалюючи на себе гори роботи. А у відпустку або на лікарняний їх можна виштовхати тільки втришия. Але саме ці якості і обертаються на шкоду. Трудоголіки завжди шукають способи виділитися з натовпу, беручи на себе повну відповідальність за результати роботи. Однак одержимість роботою і перфекціонізм заважають трудоголікам бути хорошими гравцями в команді. Як правило, вони не в змозі довірити комусь із колег певний шматок роботи, перебуваючи в переконанні, що краще за них цього не може зробити ніхто. Подібно обжорам, намагаються відкусити більше, ніж здатні прожувати, трудоголіки завантажують себе надмірним обсягом завдань, які просто не в змозі виконати в строк. Трудоголіки панічно бояться, що якщо не будуть наполегливо працювати, то потраплять під скорочення, і постійно нервують в процесі виконання того чи іншого проекту, навіть коли все йде як по маслу. Вони ігнорують вихідні і до безкінечності відкладають відпустку, нехтуючи сном, а інколи й особистою гігієною.
Трудоголіки примудряються не припиняти роботу навіть під час їжі, а їх їжа складається переважно з кави з цигаркою «вприкуску». Наслідком кількагодинної роботи без повноцінного відпочинку стає нервове виснаження, що характеризується такими симптомами, як хронічна втома, забудькуватість, безсоння, дратівливість, депресія, головні болі і різкі перепади настрою, що в комплексі означає зниження або повну втрату працездатності. Тому нічого дивуватися, що з точки зору медиків трудоголізм — це хвороба, психічний розлад, який є серйозним недугою, небезпечним для людського організму.
Причини трудоголізму
Згідно з даними психологічних досліджень, насіння трудоголізму часто закладаються ще в дитинстві, вкоренилася і розцвілі пишним цвітом у дорослому житті. Для вихідців з неблагополучних сімей одержимість роботою — це спроба контролювати неконтрольовану ситуацію. А діти батьків-перфекціоністів ростуть в постійному стресі, будучи впевненими, що роблять все недостатньо добре, тому що від них без всяких застережень чекають блискучих досягнень. Суть проблеми в тому, що будь-яка людина, що прагне до недосяжного досконалості, схильний до трудоголізму, оскільки виявляється в ситуації, за якої не в змозі досягти фінішної межі, до болю нагадує білку в колесі з байки Крилова.
А як же прогнози про дозвільному суспільстві і втечу від довгих годин роботи? В кінці XVIII століття один з батьків-засновників США, Бенджамін Франклін, портрет якого красується на стодоларовій купюрі, пророкував, що в XXI столітті люди будуть працювати по чотири години в тиждень. У 1965-му підкомітет Сенату Сполучених Штатів прогнозував 22-годинний робочий тиждень до середини 80-х і 14-годинний до початку третього тисячоліття. Проте ні одне з цих прогнозів не збулося. Як раз навпаки, в останні 20 років кількість робочих годин неухильно зростає.
В США і Великобританії, наприклад, кожен шостий людина працює більше 60 годин на тиждень, а за статистичними даними, Канади, близько третини жителів країни є трудоголіками. У Нідерландах одержимість роботою породила новий недуга, іменований «хвороба від дозвілля», за оцінками експертів, вразив 3% населення. У вихідні дні та у відпустках працівники, позбувшись необхідності трудитися, втрачають спокій і хворіють фізично.
В Японії презентеизм перетворилася на соціальне лихо. У багатьох компаніях 12-годинний робочий день вважається звичайною справою, а співробітники часто залишаються спати в офісі, тому що витрачати час на поїздку додому вже немає ніякого сенсу. Великі фірми вимагають від своїх працівників абсолютної гнучкості трудового графіка, і хоча більшість японських службовців мають право на 30-денну відпустку, багато хто, побоюючись звільнення, відпочивають не більше шести днів. Термінальну стадію трудоголізму в Країні висхідного сонця називають «кароса», що означає смерть від перевтоми. Напружена робота без продиху стає причиною тисяч смертей в рік, включаючи самогубства, і провокує у японських службовців у віці до 60 років близько 5% випадків інсультів та інфарктів. Саме так і сталося з прем’єр-міністром Японії Кэйдзо Обути, якого в буквальному сенсі звалила з ніг інтенсивна робота. У квітні 2000-го, коли він координував заходи, пов’язані з виверженням вулкана на острові Хоккайдо, після декількох днів суцільне нервування, прем’єр-міністра госпіталізували з тяжким інсультом. У той же день він втратив свідомість та впав у кому, а місяць потому, не приходячи до тями, помер.
Суспільні умови часто створюють сприятливе поживне середовище для розвитку трудоголізму. Одержимі роботою люди, як правило, розумні, амбітні і заповзятливі. Їх блискуча кар’єра і фінансове благополуччя викликають заздрість і захоплення. Але з боку не видно, що спосіб життя цих «обранців долі», перебувають у полоні залежності, — як петля на шиї, яка рано чи пізно почне затягуватися.
Ефективним добривом для трудоголізму служить і широко поширена помилка, що важка робота — це шлях до багатства і процвітання, а єдиний спосіб досягти бажаного — трудитися набагато більше, ніж інші. Однак живі приклади з легкістю спростовують цю хибну формулу успіху. В одного з найбагатших людей у світі, Уоррена Баффета, маленький офіс зі штатом лише кілька людей. Сам він приділяє роботі всього близько трьох годин в день, не нехтуючи вихідними.
А Рональд Рейган і Джордж Буш, які двічі обиралися президентами Сполучених Штатів Америки, ніколи не славилися шанувальниками важкої роботи. Хоча, якщо згадати покійного главу корпорації Apple Стіва Джобса, яка досягла в житті значних успіхів, то він був відомим трудоголіком. Як, до речі, і його наступник Тім Кук, який починає розсилати е-мейли колегам о пів на п’яту ранку, а по неділях терзає менеджерів телефонними конференціями.
Як лікувати трудоголізм?
Реальність така, що трудоголізм — це лише вершина айсберга, зовнішній прояв глибокого внутрішнього емоційного розладу. Незважаючи на явні симптоми, одержимі роботою люди категорично заперечують свою залежність. Як хворі, які страждають на анорексію, які, дивлячись на відображення свого худого тіла у дзеркалі, всупереч здоровому глузду бачать себе товстими. Тому лікування трудоголізму повинно починатися з усвідомлення проблеми і бажання вирватися з кайданів залежності. Для трудоголіка використовувати вихідні та відпустку за призначенням — немов заново навчитися ходити. Чималу роль в успішному зцілення грає допомогу рідних і близьких за сприяння професіоналів в особі психологів.
Щастя, коли робота приносить задоволення, але вона всього лише частина вашого існування, і після трудового дня їй краще залишатися в офісі і не заважати будинку спілкуванню з родиною. Ви працюєте для того, щоб жити, а не живете заради роботи. Вона не повинна бути єдиним джерелом позитивних емоцій, як трапляється з трудоголіками. Дотримуйтесь баланс роботи та відпочинку (work-life balance). Якщо робота — це все, що у вас є, то вражаюче резюме і колосальні трудові досягнення стануть слабкою втіхою в хвороби і самотність. Так важливо маніакальне прагнення отримати підвищення по службі і надбавку до зарплати, щоб купити великий будинок і шикарну машину, якщо друзів більше немає, сімейні відносини в руїнах, а вас від перенапруження в один прекрасний день вистачить удар? Вчіться насолоджуватися життям, адже це не тільки сидіння за робочим столом. Вміння напружено трудитися набагато цінніше, якщо воно гармонійно поєднується з мистецтвом грамотно організовувати своє дозвілля.
Автор: Маргарита Липа
