Три штилю Ломоносова

Всі слова російської мови Ломоносов ділить на 3 роду «речений». До першого роду він відносить слова, до-ті вживаються і «у давніх слов’ян», і «нині у росіян». («Бог», «слава», «рука», «почитаю» та ін ) До другого роду «речений» належать слова церковнослов’янські, малоупотребительные, але зрозумілі всім грамотним людям. («місто», «отверзаю»). До 3 — споконвічно російські слова, яких немає в церковних книгах («струмок», «говорю», «лише»). Особливу підгрупу становлять низькі слова, простонародні. Відповідно цим 3 пологах «речений», тобто 3 групами слів, Ломоносов встановлює «3 штилю»: високий, посередній (середній) і низький.

До високого стилю належать слова першого і другого роду, тобто слова, що вживаються і в церковнослов’янській, і в російській мові. Середній стиль утворюють слова першого і третього роду (слова, «більше в російській мові вживані»). У середньому стилі допустимо в окремих випадках вживання слів другого роду, але Ломоносов попереджає, що робити це треба з великою обережністю, щоб склад не здавався надутим». Можна допустити і вживання простонародних, «низьких слів», але так, щоб «не опуститися в підлість». Нарешті, «низький стиль» складається з слів, уживаних в третьому роді, які можуть бути змішані зі словами середнього роду «мовлення».

Далі Ломоносов вказав, що стилістичне різноманіття російських слів дає можливість творити в різних жанрах. В основу розробленої Ломоносовим жанрової ієрархії покладена теорія трьох «штилей».

Високим стилем Ломоносов рекомендує писати «героїчні поеми, оди, прозові речі про важливі матерії», середнім стилем слід писати театральні твори, проте в тих випадках, коли в п’єсах треба відобразити «геройство і високі думки», можна звернутися до високого стилю. Середнім стилем крім театральних творів дозволяється писати сатири, еклоги, віршовані дружні послання, вчені твори.

Низький стиль вживемо в комедіях, эпиграммах, піснях, прозових дружніх листах.

Теорія 3 стилів не була придумана Ломоносовим, про неї говорилося ще в античних поэтиках і старих слов’янських риториках і поэтиках 12 — 18 ст. Ломоносов скористався цією теорією як «зручною рамкою для схематичного розмежування основних контекстів російської літературної мови».

Стилістичні завдання вивчення російської мови в розумінні Ломоносова «не вичерпуються описом його функціональних різновидів». Ломоносов добре знав, що все багатство, все виразні засоби російської мови не вміщуються в межі 3 стилів. Виходячи з цього, частина сучасних дослідників вважає доцільним говорити про стилістичної теорії Ломоносова, а не про теорії 3 штилей.

З’явившись істинним «насадителем російського слова», Ломоносов ( і в цьому історичне значення реформи) створив єдину літературну мову, вніс порядок в існувало до його реформи безладне змішання церковнослов’янської, російської мови з запозиченими словами. Величезне значення теорії «трьох штилей» полягає і в тому, що вона поклала початок усвідомлення мови з точки зору тієї естетичної ролі, яку мову покликаний виконувати в творах мистецтва.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: