Всі ми знаємо, чим більшу кількість своїх потреб буде реалізовано, тим більших висот ми зможемо досягти в житті. Але власне реалізація потреб в першу чергу знаходиться в залежності від нашої мотивації. Сьогодні існує безліч різних мотиваційних теорій. У даній статті мені хотілося б розповісти, напевно, про найпопулярнішою з них — теорії мотивації Маслоу.
В 1943 журнал Psychological Review опублікував статтю Абрахама Маслоу, надруковану під назвою «Теорія мотивації індивіда». У межах даних роздумів Абрахам Маслоу намагався виробити формулювання мотивації індивіда, яка при цьому базувалася б на його потреби. Розходження теорії мотивації Абрахама Маслоу з роботами знаменитих у той період фахівців у психологічній сфері, таких як Скіннер і Фрейд, висновки яких в більшості своїй були умоглядними або грунтувалися на звички звірів, було в тому, що вона ґрунтувалася на експериментах з індивідами в умовах лікарняних установ.
Базис мотивації за Маслоу становить п’ять базових потреб. Піраміда потреб Маслоу:
Перша пара потреб по моделі мотивації Маслоу ставляться до первинним (вродженим), решта три – до другорядних, соціально-набутим. Маслоу мав думку, що потреби реалізуються поетапно — від нижчих потреб до більш високих. Поведінка буде мотивуватися потребами більш високого рівня тільки якщо задоволені потреби нижчого щодо її рівня. У власній моделі Маслоу дав початок принципом домінанти або підпорядкованості, що істотно відрізняє його модель від інших схожих. Інтенсивність конкретної потреби знаходиться в залежності від займаного нею місця в ієрархічної структурі.
Потреби фізіологічного характеру є першорядними і утворюють поведінкову домінанту. Діяння і думки індивіда, потреби фізіологічного характеру якого є не задоволеними, цілком орієнтовані на їх виконання. Виходить, метою існування такого індивіда стане як раз ця потреба. Але коли відбувається виконання потреби, станеться зміщення цілей цього індивіда на виконання потреби «вищого» порядку…
Потім йдуть потреби у безпеці. За звичаєм, до їх складу включають: саму потребу в безпеці індивіда (захист від труднощів, які залежать від життєдіяльності), в прагненні до стабільного існування, потреба в організованості, структурі, законності та інші (ґрунтуються частково подібно до першої групи потреб – на інстинктах самозбереження). Дані потреби будуть переважати над усіма іншими виключно в крайніх ситуаціях, коли усвідомлюється індивідом велика ступінь небезпеки, під страхом смерті.
Якщо потреби фізіологічного характеру і потреби в безпеці, задоволені на належному рівні, робиться нагальною потреба в любові, прихильності, і мотиваційної спіраллю починається наступний виток. Індивід починає відчувати відсутність друзів, подруги, коханої або потомства так, як не відчував раніше. Він хоче отримати дружніх, близьких стосунків, йому потрібна соціальна група, яка змогла б дати йому подібні відносини, сім’я, в якій він би зміг відчути себе своїм. Як раз ця мета перетворюється у найважливішу для людини. Можливо, він вже забув про те, що не так давно, коли відчував потребу і голодував, при слові «любов» у нього виникала лише несхвально усмішка. А з цих пір він мучиться від самотності, він з особливою болем переживає свою покинутість, розшукує інформацію про предків, шукає друга, людину з такими ж інтересами.
Потреби у визнанні діляться на два типи. У перший входять бажання, які мають зв’язок з поняттям «досягнення». Індивіду необхідно відчувати свою всесильність, правомочність, адекватність, йому необхідно відчуття самодостатності, впевненості. В інший тип потреб належить потреба в репутації, потреба в придбанні уваги, статусу, визнання.
На тлі втілення потреб в повазі, престижі у індивіда виникає відчуття самовпевненості, почуття власної важливості, відповідності навколишнього світу, почуття, що він є корисним і потрібним цього світу. Не втілена потреба, навпаки, викликає у людини почуття приниженості, нікчемності, які зі свого боку є приводом для смутку, на їх фоні виникають невротичні і компенсаторні процеси.
Нехай всі зазначені потреби індивіда задоволені, можна чекати, що він через деякий час знову зіткнеться з незадоволеністю від того, що його заняття зовсім не таке, у чому полягає його призначення. Зрозуміло, що музиканту треба захоплюватися музикою, живописцю — написанням портретів, а поету — твором поем, якщо вони бажають жити в єднанні з собою. Цю потребу можна охрестити потребою в самоактуалізації. Людина починає пошуки тієї області і тієї діяльності, в якій йому вдасться показати всі свої здібності, які різняться з навичками інших індивідів.
У кожної людини це може протікати по-різному. Деякі бажають досягти позамежних висот, а хтось має невеликі амбіції і задовольняється малим. Певна зв’язок проглядається з інтелектуальними здібностями самого індивіда. Чим вище інтелект особистості – тим більш вимогливими є її бажання, тим більше індивідуальні потреби в самоактуалізації.
Маслоу зробив такий висновок, що потреби більш низького рівня діють у всіх людей однаковою мірою, а більш високі в різній мірі. З цієї причини як раз вищі потреби у великій мірі диференціюють індивідів. В цей же час, чим більш високий рівень потреб, тим більше важлива роль самого індивіда у їх свідомому освіту. Індивід керуючись потребами, в свою чергу створює їх зміст. Всі потреби діють циклічно, таким чином в черговий раз повторюються, однак на рівні вище.
Активуйте свою мотивацію:
- Потрібно визначити (тільки чесно) власну мотивацію для кожної області свого життя (роботи, любові тощо). На якому ви зараз рівні? Чи є до чого прагнути?
- Якщо ваші потреби знаходяться ще на нижчому рівні, схаменіться!, може це є таким на тлі недостатнього задоволення в межах цього ступеня; або ви, насправді, застоялися, і даний рівень перестав відповідати вимогам вашого поточного статусу?
- Постійно говорите собі про свою чергову поставленої задачі, наприклад: «У своїй кар’єрі я бажаю досягти успішності та престижу».
- Не брешіть собі. Не можна давати собі особливостей у ставленні, об’єктивно оцінювати власні здібності.
- Повісьте визначення бажаного рівня претензій на яке-небудь чільне місце.
- Періодично повторюйте для себе: «Я роблю це для того, щоб …………………….».
- Можливо, розуміння потреби у просуванні виникне не моментально. Але намагайтеся довести собі це щодня на протязі довгого часу.
Між тим, ми переконуємося в тому, що величезна кількість індивідів припиняє просуватися далі, коли досягають успіху, престижу, визнання. Домігшись певного статусу в деякій області, люди часто доводять собі, що вони вже мають усе, що їм було потрібно (адже деякий час тому це являло собою заповітну мрію). Лише через деякий час, вони починають усвідомлювати, що даремно припинили рух, і нинішнє обстановка вже не відповідає їх вимогам. Проте втрачений час пішло безповоротно.
Не слід припиняти рух на початкових стадіях втілення потреб повноцінність існування полягає в тому, щоб невпинно вдосконалювати себе і навколишнє середовище. В іншому випадку ваше життя буде проходити непомітно, нудно і похмуро, буде сприйматися як належне.