Роман “Герой нашого часу” написаний Михайлом Юрійовичем Лермонтовим в середині дев’ятнадцятого століття. Цей твір відрізняється тим, що являє собою кілька взаємопов’язаних повістей з різними найменуваннями. Проте, скрізь фігурує головний герой роману – Григорій Печорін.
Протягом усього твору автор знайомить нас з життям Печоріна: його характером, вчинками і роздумами. Спочатку ми бачимо світського франта, отакого “марнотратника життя”, який живе у своє задоволення, нехтуючи моральними засадами.
Запаморочливі перемоги “на фронті кохання”, легковажність та твердосердя – саме такими рисами наділений цей персонаж у перших розділах роману. Але Лермонтов дає нам можливість не тільки зі сторони спостерігати за Григорієм, але і заглянути в його душу, дорослішати разом з ним і бачити те, що раніше було приховано завісою його розкішного життя.
Як це часто трапляється в житті, Григорій… Печорін несподівано для себе став жертвою любові – цього світлого і, в той же час, руйнівного почуття. Він продовжує здійснювати безліч жахливих помилок, але ми вже не в силах дорікнути його за це. Ми починаємо співчувати і страждати разом з ним.
Чому? Тому що розуміємо – для нього настав “час розплати”! Але у своїх злодіяннях винен не тільки сам Григорій. Суспільство, частиною якого був Печорін, визначило його життєві погляди, манеру спілкування і поведінки. Яким може бути людина, якщо його завжди оточували брехня, лицемірство і розпусту? Якщо найнижчі помисли і дії вважалися нормою?
А яким ви були б людиною, потрапивши на місце Печоріна? Хорошим чи поганим? Автор роману дає шанс кожному читачеві поглянути на себе з боку, не повторити помилок головного персонажа.