Тема війни твір

Війна — це страшне слово, а скільки трагічного і жахливого стоїть за ним!

Великій Вітчизняній війні присвячено безліч творів у нашій літературі. Це і вірші, і поеми, і розповіді, і романи. Їх автори — письменники-фронтовики і ті, хто народився вже після того, як війна закінчилася. Але «сорокові фатальні» все одно залишаються кровоточить раною в нашій історії.

Страшна і неприхована правда військового часу постає перед нами у своїй страхітливій наготі зі сторінок дилогії Віктора Астаф’єва «Прокляті і вбиті». Жахлива безглуздість, торжествуюча всюди в радянській армії: у солдатів немає патронів, зате у заградотряда їх скільки завгодно; немає чобіт великого розміру, і солдат йде в бій в якихось обмотках на ногах; зв’язківець, замість будь-якого необхідного інструменту використовує власні зуби; хлопців, які не вміють плавати, посилають вплав через річку, і сотні з них просто тонуть, не зробивши жодного пострілу по ворогу… Все це фронтовик Астаф’єв знав не з чуток. І ось у таких умовах радянські солдати змогли перемогти сильного і жорстокого ворога!

Віктор Астаф’єв змальовує у своєму творі і фашистських солдатів. Вони не схожі на наших, у них інші мрії і інша психологія. І все ж ми бачимо співчуття автора до цих людей, так само вирваним силою зі звичного життя. Вони так само не хочуть вмирати і не прагнуть стати вбивцями. Є серед них німці, які намагаються навіть, якщо можливо, допомагати тим, кого вони повинні б вважати ворогами. Деякі їхні вчинки і думки, показані автором, здаються нам дивними, але ненависті та жадоби крові в німецьких солдатів не більше, ніж у росіян.

Глибоким трагізмом пройнята повість Б. Васильєва «А зорі тут тихі…» Загибель юних дівчат, що не бачили ще життя і не зустріли щастя, приголомшує читача. Горе старшини Васкова, не зумів зберегти своїх бійців, близьке кожному, хто прочитав цей твір.

Голос загиблого героя-солдата звучить у знаменитому вірші А. Твардовського «Я був вбитий під Ржевом…» Здається, що цей потойбічний голос полеглих героїв звучить прямо в наших серцях. І це, в якійсь мірі, правда. Адже ми живемо на цій землі саме завдяки їх великій жертві, їх безприкладній подвигу.

До теми війни зверталися і ті письменники, які самі в ній не брали участь. Напевно, найвідоміший приклад — це пісні Володимира Висоцького «Він не повернувся з бою», «Ми обертаємо Землю», «Братські могили» та інші. Іноді можна почути про те, що не варто було б Висоцькому писати про війну від першої особи. Але мені здається, це правильно. Адже всі ми — спадкоємці Великої Перемоги. І все, що було з нашою країною, — це і наша біографія. Той чоловік, який думав і відчував, як захисник Вітчизни, вже ніколи не напне майку зі свастикою і навіть жартома не буде кричати «Хайль!»

Книги про війну вчать нас патріотизму, але не тільки. Мудрі люди кажуть: «Якщо про війнах забувати, то вони повторюються». Ми повинні пам’ятати про Великої Вітчизняної війні, щоб трагедія не повторилася.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: